Гепатит — це гостре або хронічне запалення печінки внаслідок дії різних факторів: аутоімунного та інфекційного процесу, інтоксикації побутовими речовинами, отрутами, лікарськими препаратами, алкоголем. Захворювання протікає у різних клінічних варіантах — від безсимптомного носійства до розвитку цирозу печінки, гепатоцелюлярного раку. Загальні симптоми — інтоксикація, біль у правому підребер’ї, жовтяничність шкіри та слизових оболонок. У діагностиці вирішальну роль грають біохімічні проби крові, УЗД та біопсія печінки. Лікування включає обов’язкове дотримання дієти, симптоматичну та патогенетичну терапію.
Види гепатиту
Залежно від причини виникнення виділяють різні види гепатиту:
-
-
- вірусний гепатит A, B, C, D, E, G;
- токсичний: алкогольний, лікарський, гепатит при отруєннях хімічними речовинами;
- променевий;
- аутоімунний;
- стеатогепатит;
- ішемічний;
- реактивний.
-
За течією гепатити класифікують на гострий та хронічний. Гостра форма, як правило, закінчується повним одужанням або перетворюється на хронічну форму.
Вірусні гепатити
Гепатит А або хвороба Боткіна — гостре ураження печінки, що супроводжується омертвінням гепатоцитів (клітин паренхіми печінки). Має доброякісний перебіг. Захворювання не переходить у хронічну форму, не викликає постійних ушкоджень печінкової тканини. Найчастіше розвивається у чоловіків, ніж у жінок. Гепатиту А запобігає вакцинація.
Гепатит В або сироватковий — це ураження клітин печінки аутоімунного характеру. Після потрапляння вірусу в кров, йде прихована фаза розмноження та накопичення інфекції. У міру збільшення концентрації вірусу у печінці виникає клініка гепатиту. Захворювання має два результати – повне відновлення функцій печінки або хронізація запалення. Універсальний спосіб захисту – вакцина проти гепатиту В.
Гепатит С викликається РНК-вірусом гепатиту С, який здатний паразитувати тільки в організмі людини. Інфекція передається через заражену кров та нестерильні інструменти. Іноді можливе зараження при контакті зі слиною, спермою та сечею носія. На ранній стадії симптоми не виявляються взагалі або можуть бути помилково прийняті за ознаки іншого захворювання. Гепатит С схильний до переродження в гепатоцелюлярний рак та цироз печінки. Вакцини проти гепатиту С немає.
Гепатит D або дельта-гепатит розмножується в печінковій тканині тільки в присутності вірусу гепатиту В, що значно ускладнює його перебіг і погіршує прогноз. До захворювання сприйнятливі носії та хворі на вірусний гепатит В. Гострі форми закінчуються одужанням, рідше розвивається хронічний гепатит, який надалі призводить до цирозу печінки. Вакцина проти гепатиту В не захищає від зараження вірусом гепатиту D.
Гепатит Е за способами передачі та симптоматики близький до гепатиту А. Проте важкі результати при гепатиті Е зустрічаються частіше, ніж при хворобі Боткіна. Інфекція дуже небезпечна для вагітних жінок. Захворювання поширене у тропічних країнах, де недостатньо постачання населення чистою водою.
Гепатит G провокує HGV-вірус. Збудник за своїми властивостями схожий на вірус гепатиту С. Основна ознака захворювання — тривала жовтяничність шкіри та слизових протягом трьох тижнів. Вірус поширений у Західній Африці.
Токсичні гепатити
Розвиваються внаслідок влучення в організм токсичних речовин. Згубно впливають на клітини печінки отруйні гриби, сільськогосподарські та побутові хімічні речовини, метали, хлоровані вуглеводні. Отрути проникають в організм через шкіру, при вдиханні та вживанні всередину.
Довідка! Дія токсичних компонентів значно посилюється у людей з дефіцитом білка, виснаженням при вживанні великих доз алкоголю.
Безладний прийом гепатотоксичних медикаментів провокує лікарський гепатит. Імовірність ураження клітин печінки залежить від індивідуальної чутливості до того чи іншого препарату. Взагалі, будь-який лікарський засіб здатний викликати запалення печінки та формування гепатиту різного ступеня тяжкості.
Тривале зловживання алкоголем спричиняє виникнення алкогольного гепатиту. Як правило, розвивається через 5-7 років регулярного вживання спиртних напоїв. Це провісник чи початковий прояв цирозу печінки. Має несприятливий прогноз.
Променевий гепатит
Це рідкісна форма гепатиту, що виникає через вплив на організм великих доз іонізуючого випромінювання. Радіоактивні речовини потрапляють в організм з повітрям, через травний тракт, шкіру та слизові оболонки. Клінічні симптоми та ступінь ушкодження печінкової тканини залежать від дози радіації. Опромінення у дозі більше 1 радий запускають зміни у клітинах печінки. Доза понад 1000 рад – смертельна.
Аутоімуний гепатит
Виникає внаслідок дефекту імунної системи, коли вона починає виробляти антитіла до печінкових клітин. Імовірно, вироблення цих антитіл ініціюють віруси (Епштейна-Барр, гепатиту А, В, С, кору), деякі лікарські препарати.
Сприятливий фон для аутоімунного гепатиту стають супутні захворювання — виразковий коліт, синовіт (запалення синовіальної оболонки суглоба), тиреоїдит (запалення щитовидної залози). Найчастіше одночасно з печінкою уражаються залози зовнішньої та внутрішньої секреції.
Залежно від вироблених антитіл виділяють аутоімунний гепатит 1 типу, 2 типу та 3 типу. Всі типи мають швидко прогресуючий перебіг, тому у пацієнтів блискавично розвивається цироз печінки, печінкова недостатність, які часто спричиняють загибель.
Стеатогепатит
Це запалення клітин печінки і на тлі її жирової трансформації. Появі захворювання сприяє зловживання алкоголем, голодування, дієти, прийом гормональних та нестероїдних протизапальних препаратів, операції на органах ШКТ. У групі ризику перебувають люди із зайвою вагою, хронічним алкоголізмом, цукровим діабетом.
Ішемічний гепатит (інфаркт печінки)
Розвивається в умовах недостатнього постачання печінкової тканини кров’ю та киснем. Спровокувати патологію може дихальна та серцева недостатність, сепсис, тромбоз печінкової артерії. При масивній загибелі гепатоцитів блискавично прогресує ниркова недостатність. Захворювання зустрічається дуже рідко, з переважанням серед людей похилого та старечого віку.
Реактивний гепатит
Це вторинне ураження печінки, яке виникає на тлі захворювань травної та інших систем. Ініціюють гепатит гельмінти (глисти), операції на печінці, великі опіки, анемія, бронхіальна астма, алергія, а також лікарська інтоксикація. При постановці правильного діагнозу та лікуванні основної патології гепатит закінчується повним одужанням.
Причини гепатиту
Гостре запалення печінкової тканини найчастіше пов’язане з вірусною інфекцією. Вірус гепатиту впроваджується в організм, перебуває у підщелепних лімфатичних вузлах, далі через глотку чи кишечник потрапляє у кровоносну систему, звідки зі струмом крові мігрує до печінки, де починає розмножуватися. У відповідь на дію інфекції розвивається запальний процес, ушкоджуються гепатоцити, знижується дезінтоксикаційна та бар’єрна функція печінки.
Довідка! Гепатит можуть спричинити неспецифічні для печінки віруси: герпес, мононуклеоз, цитомегаловірус, вірус Епштейна-Барр, СНІД, краснуха.
Основне джерело інфекції — заражена людина. Механізм передачі вірусу через заражену воду і їжу, кров, при використанні нестерильних стоматологічних і хірургічних інструментів, шприців. Також можлива передача інфекції від матері дитині під час вагітності та пологів.
Інші можливі причини гострого гепатиту:
-
-
- захворювання жовчних шляхів,
- аутоімунні реакції,
- серцева недостатність,
- токсичні фактори: алкоголь, ліки, наркотичні речовини.
-
Хронічний гепатит — це ускладнення нелікованого або недостатньо вилікуваного гострого запалення печінки. При безсимптомному перебігу захворювання своєчасно не діагностують, відбувається хронізація запального процесу, утворення вогнищ дистрофії печінкової тканини. Рідко хронічна форма розвивається самостійно, наприклад, при отруєнні сильними отрутами.
Симптоми гепатиту
Клінічна картина залежить від форми гепатиту, ступеня ураження клітин печінки та наявності супутніх захворювань. Зазвичай легкі форми протікають безсимптомно, і у хронічну форму, якщо випадково були виявлені при медогляді. При тяжкому перебігу гепатиту симптоматика більш виражена і поєднується із загальною інтоксикацією, лихоманкою, ураженням інших органів і систем.
Гострий гепатит починається спонтанно і на тлі видимого благополуччя. В окремих випадках появі хвороби передує загальна слабкість, нездужання, втрата апетиту, нудота, біль у м’язах, які помилково приймають за симптоми іншого захворювання.
Найбільш помітний симптом гепатиту — це жовтяничне фарбування шкіри та слизових оболонок. Жовтяниця виникає, коли не перероблений печінкою білірубін потрапляє в кров і надає шкірі жовтого забарвлення. Жовтяничний колір на початку набувають слизових оболонок ротової порожнини, склери, знебарвлюється кал, стає каламутною сеча. Надалі жовтіє шкіра. Проте мають місце і безжовтяничні форми.
Болючі відчуття слабо-виражені, оскільки у печінкових тканинах відсутні чутливі нервові закінчення. Біль провокує збільшення печінки у розмірі, перенапруження фіброзної оболонки, запальні зміни у жовчному міхурі. Біль, як правило, відчувається в правому підребер’ї, і віддає праву лопатку і плече.
У міру прогресування гепатиту виникають різні клінічні синдроми:
-
-
- інтоксикаційний: порушення сну, біль голови, швидка стомлюваність, загальна слабкість;
- диспепсичний: нудота, блювання, відсутність апетиту, відрижка, неприємний присмак у роті, діарея, підвищена газоутворення;
- субфебрилітет: підвищення температури до 37,5 °С протягом 7-10 днів;
- геморагічний: маткові та носові кровотечі через знижене згортання крові, схильність до утворення синців;
- дермальний синдром: свербіж, виникнення судинних зірочок на шкірі та червоних точок (петехій), почервоніння долонь.
-
При сприятливому результаті спостерігається поступове згасання клінічних та лабораторних ознак жовтяниці, розміри печінки та селезінки зменшуються до нормальних. Інакше захворювання перетворюється на хронічну форму.
Хронічний гепатит має хвилеподібну течію. При активній формі симптоми яскраво-виражені, проявляються у повному обсязі. При малоактивному процесі клінічні прояви незначні або взагалі відсутні. Загострення провокує зловживання алкоголем, вітамінну недостатність, інтоксикацію.
На тлі хронічного гепатиту збільшується у розмірах селезінка та регіонарні лімфатичні вузли. При пальпації печінка щільна, збільшена та болісна.
Діагностика гепатиту
Питаннями діагностики, лікування та профілактики гепатиту займається гастроентеролог. Через можливу приховану течію хворобу визначають випадково при профілактичних обстеженнях або діагностиці з приводу інших патологій.
Для виявлення вірусу гепатиту інформативні лабораторні дослідження:
-
-
- Загальний та біохімічний аналіз крові. При позитивному результаті знижений рівень лейкоцитів, альбуміну та білірубіну, зростає кількість лімфоцитів, швидкість осідання еритроцитів.
- Імуноферментний аналіз. Це виявлення у крові специфічних антитіл до вірусу гепатиту, які виробляє організм проти збудника інфекції. В активному періоді визначають ці антитіла IgM, у стадії одужання — антитіла IgG. Тест не інформативний на доклінічному етапі.
- Біохімічні проби печінки. Це показники біохімічного складу крові, що відображають функціональний стан печінки. Дозволяють виключити захворювання жовчовивідних шляхів та інших систем організму зі схожою симптоматикою.
- Полімеразна ланцюгова реакція (ПРЦ-аналіз). Біологічний матеріал із зіва досліджують на наявність фрагментів ДНК, властивих вірусам гепатиту. Тест має високу чутливість і специфічність, дозволяє виявити вірус на будь-якій стадії захворювання, у тому числі в інкубаційному періоді. ПЛР рекомендовано повторювати двічі, оскільки існує ймовірність хибнопозитивної реакції.
-
Виявити зміни, що відбулися в печінці, визначити її структуру та розміри дозволяє ультразвукове дослідження. За показаннями виконують сцинтиграфію гепатобіліарної системи (огляд жовчного міхура, жовчовивідних шляхів за допомогою введення препаратів, що містять радіоактивні речовини). Найбільш достовірним методом дослідження є біопсія печінки. За результатами аналізу визначають рівень поширення патологічного процесу, прогнозують результат захворювання.
Лікування гепатиту
Медичну допомогу надають у стаціонарі. Госпіталізація показана при тяжкому загальному стані. При вірусних гепатитах хворого ізолюють на 1-2 тижні, потім він перестає бути носієм інфекції. Всім пацієнтам рекомендовано дотримуватися постільного режиму, організувати дрібне харчування та питво, обмежити жирну їжу, повністю виключити алкоголь.
Специфічна терапія гострих вірусних гепатитів – це призначення противірусних препаратів тривалим курсом. Тривалість лікування та дозування визначає лікар з урахуванням типу вірусу, тяжкості перебігу захворювання.
До комплексу лікувальних заходів включають інші препарати:
- полівітамінні комплекси;
- сольові розчини внутрішньовенно для підтримки кислотно-лужної рівноваги;
- препарати з лактулозою для приведення до норми фізіологічної рівноваги у кишечнику;
- спазмолітики для профілактики порушення та припинення відтоку жовчі;
- гепатопротектори для відновлення функцій та тканин печінки.
Аутоімунний гепатит лікують за допомогою кортикостероїдів та імунодепресантів при постійному контролі біохімічних показників крові. У разі розвитку ускладнень лікування доповнюють відповідними заходами. Деяким пацієнтам призначають антидепресанти, оскільки психоемоційний стан негативно впливає на ефективність терапії.
Хороші результати у лікуванні гепатитів дає оксигенобаротерапія. Це насичення організму киснем під високим тиском. Для зниження концентрації в крові вірусів, антитіл до печінкових клітин та токсинів призначають центрифужний плазмофорез. З периферичної вени виробляють забір крові, поміщають у центрифугу, де відбувається поділ на плазму та клітинну масу. Плазму видаляють, а клітинну масу разом з плазмозамінними розчинами крапельно повертають назад.
За сприятливого результату пацієнт одужує протягом місяця. Після одужання необхідно диспансерне спостереження у гастроентеролога наступні 3-6 місяців.
Базисна терапія хронічних гепатитів включає прийом гепатопротекторів для регенерації та захисту печінкової тканини. У комплексі приймають медикаменти для нормалізації травних процесів та обміну речовин, пробіотики, полівітамінні комплекси.
Профілактика гепатиту
Основна профілактика вірусного гепатиту – вакцинація. Відмова від наркотиків, безпечний секс, проведення лікувальних та косметологічних процедур у сертифікованих установах мінімізують ризик виникнення вірусних гепатитів.
У профілактиці токсичного гепатиту ефективно недопущення гепатотравмуючих факторів — алкоголю, токсинів лікарських та наркотичних речовин. Для здоров’я важливо вживати очищену воду, піддавати продукти ретельній термічній обробці, дотримуватися правил гігієни.