Генетичний ризик розвитку синдрому Жильбера, (UGT1A1 (ТА)6/(ТА)7) методом ПЛР

Генетичний тест на ризик розвитку синдрому Жильбера (UGT1A1 (TA)6/(TA)7) методом ПЛР – це молекулярно-генетичне дослідження, спрямоване на визначення кількості повторів динуклеотиду TA в промоторній ділянці гена UGT1A1. Саме кількість цих повторів визначає активність ферменту уридиндифосфат-глюкуронілтрансферази (UGT1A1), який відповідає за кон’югацію (зв’язування) непрямого (некон’югованого) білірубіну в печінці. Зміни у цій ділянці гена є основною генетичною причиною розвитку синдрому Жильбера.

Клінічне значення тесту

Синдром Жильбера – це доброякісний спадковий стан, що проявляється помірним підвищенням рівня некон’югованого білірубіну в крові. Основною причиною є зниження активності ферменту UGT1A1 через наявність додаткових повторів TA у промоторі гена (найчастіше (TA)7 замість нормальних (TA)6). Виявлення генотипу дозволяє:

• Підтвердити діагноз синдрому Жильбера при нез’ясованій гіпербілірубінемії.
• Відрізнити синдром Жильбера від інших, більш небезпечних причин жовтяниці.
• Оцінити ризик побічних ефектів при застосуванні певних лікарських засобів (наприклад, іринотекану, атазанавіру), які метаболізуються через UGT1A1.
• Провести генетичне консультування родичів.

Показання для проведення тесту

• Підвищення рівня некон’югованого білірубіну без ознак захворювань печінки або гемолізу.
• Діагностика причин жовтяниці у дітей та дорослих.
• Вибір тактики лікування при плануванні терапії препаратами, що метаболізуються UGT1A1.
• Генетичне консультування сімей із випадками синдрому Жильбера.
• Скринінг у пацієнтів із неспецифічними скаргами (втома, дискомфорт у животі), особливо при періодичній жовтяниці.

Інтерпретація результатів

• **(TA)6/6 (1/1) – нормальний генотип, низький ризик розвитку синдрому Жильбера, нормальна активність ферменту.
• **(TA)6/7 (1/28) – гетерозигота, проміжна активність ферменту, можливе помірне підвищення білірубіну, легкий перебіг синдрому Жильбера або відсутність клінічних проявів.
• **(TA)7/7 (28/28) – гомозигота, знижена активність ферменту, високий ризик розвитку синдрому Жильбера, типовий для більшості пацієнтів із цим діагнозом.
• Рідкісні варіанти (наприклад, (TA)8) також асоціюються зі зниженням активності UGT1A1.

У наведеному прикладі результат (TA)6/6 (*1/*1) відповідає нормальному генотипу, що свідчить про відсутність генетичного ризику розвитку синдрому Жильбера.

Лікарі, які найчастіше призначають цей тест

• Гастроентерологи та гепатологи
• Педіатри
• Терапевти
• Гематологи
• Генетики
• Онкологи (при плануванні хіміотерапії іринотеканом або іншими препаратами, що метаболізуються UGT1A1)

Цей тест дозволяє швидко, безпечно та інформативно визначити генетичний ризик розвитку синдрому Жильбера, оптимізувати діагностику та лікування пацієнтів з гіпербілірубінемією, а також уникнути надмірних обстежень і необґрунтованого лікування.