Кальпротектин, кількісне визначення

Кальпротектин – це білок, який знаходиться в нейтрофільних гранулоцитах (тип білих кров’яних клітин). Він випускається нейтрофілами у відповідь на запалення в кишечнику. Рівень кальпротектину в калі зазвичай високий при запальних процесах в кишечнику.

Тест на кальпротектин в калі широко застосовується для:

• діагностики та моніторингу запальних захворювань кишечника, таких як виразковий коліт та хвороба Крона.
• відрізнення запальних захворювань кишечника від синдрому подразненого кишечника (СПК), який не супроводжується запаленням.
• оцінки ризику рецидиву при хронічних запальних захворюваннях кишечника.
• моніторингу відповіді на лікування у пацієнтів з ЗЗК.

Як проводиться тест?

Збір зразка: пацієнт здає зразок калу, який збирається в домашніх умовах за допомогою спеціального набору для збору.

Лабораторна обробка: зразок калу аналізується у лабораторії, де визначаються рівні кальпротектину.

Техніка вимірювання: використовується імуноферментний метод (ELISA) для кількісного визначення кальпротектину.

Інтерпретація результатів.

Нормальні рівні: низький рівень кальпротектину (<50 мг/г) зазвичай вказує на відсутність значного запалення в кишечнику. Це може свідчити про СПК або відсутність активного ЗЗК.

Підвищені рівні: рівні кальпротектину, що перевищують 50-100 мг/г, можуть вказувати на наявність запального захворювання кишечника. Чим вище рівень, тим імовірніше наявність та активність запалення. Значення понад 250 мг/г зазвичай вважаються високими і вимагають подальшого обстеження.

Динаміка рівнів при лікуванні: зниження рівнів кальпротектину під час лікування може свідчити про ефективність терапії та зменшення запальної активності.

Переваги:

• неінвазивний метод.
• висока специфічність та чутливість до запальних процесів у кишечнику.

Обмеження:

• не може точно вказати на конкретне захворювання або його локалізацію.
• рівні кальпротектину можуть бути підвищені при інших станах, не пов’язаних з ЗЗК (наприклад, інфекції, поліпи, кольоректальний рак).

Тест на кальпротектин в калі є важливим інструментом для ранньої діагностики та моніторингу запальних захворювань кишечника, допомагаючи уникнути більш інвазивних процедур, таких як колоноскопія.

Аналіз рівнів фекального кальпротектину в різних станах демонструє його значний діагностичний потенціал, особливо у моніторингу запальних захворювань кишечника (ЗЗК), прогнозуванні рецидивів і відрізненні ЗЗК від інших гастроентерологічних розладів.

Ось підсумок ключових висновків і середніх значень кальпротектину у згаданих дослідженнях.

Рецидив ЗЗК після операції (особливо хвороба Крона [ХК]):

• після операції рівень кальпротектину зазвичай падає і нормалізується в некомплікованих випадках.
• високі рівні кальпротектину (близько 661 мг/г) спостерігаються у пацієнтів з активною захворюваністю, тоді як у пацієнтів з неактивною хворобою рівні значно нижчі (близько 70 мг/г).
• навіть у клінічній ремісії після ілеоколонічної резекції рівень кальпротектину може залишатися високим, що вказує на тривале запалення.
• значення >200 мг/г прогностично вказують на ендоскопічний рецидив через 12 місяців з чутливістю 63% і специфічністю 75%.
• фекальний кальпротектин <100 мг/г післяопераційний вказує на низький ризик ендоскопічної активності ХК та може допомогти лікарям уникнути колоноскопії.

Рецидив активності ЗЗК:

Різні дослідження встановили різні порогові значення кальпротектину для прогнозування рецидиву ЗЗК. Ці пороги варіюються від >50 мг/г до >400 мг/г, при цьому рівні рецидиву вище цих порогів значно вищі, ніж нижче.

Наприклад, у пацієнтів з виразковим колітом, рівень кальпротектину вище 150 мг/г показав рівень рецидиву 81%, у порівнянні з 10% нижче цього порогу.

Кольоректальний рак:

Рівень кальпротектину підвищений при кольоректальному карциномі та аденоматозних поліпах.

Однак його чутливість та специфічність недостатні для того, щоб бути надійним тестом скринінгу середнього ризику на кольоректальний рак.

Рівні кальпротектину при кольоректальному раку вищі, ніж у здорових контролів, але його роль у скринінгу обмежена.

Інші гастроентерологічні розлади:

При інфекційному гастроентериті кальпротектин може розрізняти бактеріальні та вірусні інфекції.

НПЗП-індукована ентеропатія тонкої кишки показує підвищені рівні кальпротектину.

У дивертикулярній хворобі рівні кальпротектину вищі під час гострого неускладненого дивертикуліту.

Рівні кальпротектину при мікроскопічному коліті варіюють і не є однозначно підвищеними.

При кислотозалежних захворюваннях, таких як виразкова хвороба, рівні кальпротектину підвищені.

При целіакії рівні кальпротектину можуть бути вищими при активному перебігу хвороби, але не є постійно надійними для діагностики.

Кальпротектин не значно змінюється при синдромі надмірного бактеріального росту в тонкому кишечнику (СНБР).

Для діагностики відторгнення трансплантату та хвороби «трансплантат проти господаря» після трансплантації стовбурових клітин досліджувалися рівні кальпротектину.

Висновок: наявні дані свідчать, що одноразове вимірювання фекального кальпротектину не достатньо точне для ідентифікації пацієнтів з кольоректальним карциномом, а діагностична точність для виявлення аденоматозних поліпів недостатня для використання фекального кальпротектину, як тесту скринінгу серед населення з середнім ризиком.