Причини гострих кишкових інфекцій

 

Види ГКІ:

1. 1. 1. Бактеріальна – збудники – патогенні бактерії (дизентерійна паличка, сальмонела, синьогнійна паличка та інші) та їх токсини. До бактеріальних інфекцій відносяться: дизентерія, сальмонельоз, ешеріхіоз, інфекція, викликана синьогнійною паличкою, черевний тиф, холера, ботулізм та інші.
      2. Вірусна – збудники: реовірус, ротовірус, ентеровірус, аденовірус, коронірус та інші.
      3. Грибкова – збудники – грибки виду Candida.
      4. Протозойна – викликається паразитичними найпростішими (амебами, лямбліями, паразитичними інфузоріями Balantidium coli).

 

Епідеміологія гострих кишкових інфекцій

Причини виникнення та поширення ГКІ в тому, що мікроорганізми – збудники захворювань швидко передаються від людини або носія інфекції.

Патогенні мікроорганізми стійкі до умов навколишнього середовища, довго зберігають шкідливі якості у холоді, залишаються на предметах, з якими контактувала заражена людина.

Збудники виходять з організму, зараженого кишковою інфекцією, разом із фекаліями та блювотними масами і переносяться на навколишні предмети побуту, воду, продукти харчування за допомогою рук, комах, потрапляють із нечистотами у водойми. Передача збудника-«по ланцюжку», що призводить до виникнення епідемії.

 

Клінічні симптоми гострих кишкових інфекцій

Клінічні прояви ГКІ різноманітні, можуть виявлятися різною мірою активності, що дозволяє говорити про легкий, середній і тяжкий ступінь захворювання.

• • • блювання, яке може бути не рясним, рідким або багаторазове рясне блювання, що залежить від локалізації ураження різних відділів шлунково-кишкового тракту, блювання може бути їжею, або носити водянистий характер з патологічними домішками — слиз, жовч кров, тривалість блювання не більше 2 діб
    • рідкий стілець (пронос), найчастіший симптом, який може бути нечастим, 3-5 разів на добу, водянистим, або рясним до 10 і більше разів на добу зі слизом, «зелений», іноді з кров’ю;
    • метеоризм – здуття живота незначне чи виражене;
    • болі в животі можуть бути відсутніми або бути вираженими або помірними;
    • загальна слабкість, сонливість, дратівливість, плаксивість;
    • зниження апетиту чи відмова від їжі;
    • шкірні покриви можуть бути блідими, синюшними;
    • температура тіла може бути нормальною або коливатись від субфібрильної (в межах 37,1-38,0 °C) до значного підвищення, тривалість якої може бути більше 3 діб.

Виразність клінічних симптомів гострої кишкової інфекції спостерігається найбільш значуще за бактеріальної причини інфекції.

Велике значення при оцінці клінічних симптомів гострої кишкової інфекції має наявність трьох синдромів:

1. 1. 1. клінічні прояви ураження шлунково-кишкового тракту (блювання, пронос, біль у животі);
      2. інтоксикація організму, обумовлена дією мікроорганізмів та їх токсинів і відповідна реакція організму людини (виразність всіх клінічних проявів, загального стану, дратівливості, сплутаності свідомості, температури тіла тощо);
      3. зневоднення організму – обумовлене втратою води організмом і солей (Nа, К, СL), що спостерігаються при блювоті та проносах.

 

Інкубаційний період та тривалість захворювання

Інкубаційний період триває до шести діб. Тривалість хвороби при кишковій ротавірусній інфекції – 2 тижні. Хвороба проходить дві фази: гостру та фазу одужання. Перша фаза триває 7 днів: організм бореться з інфекцією, симптоми тяжкі. Протягом другої фази організм виробляє імунітет, і починається поступове одужання.

 

Особливості перебігу захворювання у дорослих та дітей

Невразливими до середовища шлунково-кишкового тракту та ферментів кишечника ротавіруси робить тришарова оболонка. У процесі перебігу хвороби вірус заражає ентероцити – клітини епітелію кишечника – і призводить до їхньої загибелі, видозмінюючи епітелій. Виникають сильна діарея та потужна дегідратація організму, такий патогенез захворювання.

Ротавірус у дітей

Кишкові інфекції небезпечні для дітей, що пов’язано з особливостями дитячого організму та імунітету. ГКІ – поширене захворювання серед малюків від півроку до двох років.

Ентеровірусна та ротавірусна інфекції часто зустрічаються у дитячому віці та схожі між собою. Спочатку батьки плутають їх з ГРЗ, оскільки відзначається стрибок температури, кашель, сльозливість очей, нежить. Потім приєднується блювання та діарея. Як при ентеровірусній, так і при ротавірусній інфекції симптоми – висока температура, пронос та блювання, біль у животі, відсутність апетиту, слабкість.

На відміну від ротавірусу, ентеровірус вражає, крім шлунково-кишкового тракту, печінку, серце та нервову систему дитини та впливає на зір.

Зневоднення та інтоксикація – прояви хвороби. Дегідратація організму відбувається настільки швидко, що у дитини немає виділення сечі і сліз. Болі порушують режим сну немовляти.

Лікування зводиться до напування підсоленою водою або введення рідини внутрішньовенно.

Діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, менш схильні до шлунково-кишкових інфекцій завдяки якостям материнського молока.

Ротавірус у дорослих

Особливості прояву кишкового грипу у дорослих – у тому, що перебіг хвороби відбувається з менш вираженими симптомами. Це пов’язано із захищеністю дорослого організму-кислим середовищем шлунка та вмістом імуноглобуліну А в секреті, що виробляється ентероцитами кишечника.

Прояв хвороби у дорослого – кишковий розлад. Людина є рознощиком інфекцій, не підозрюючи, що за слабкими симптомами ховається кишкове захворювання.

Ротавірус у вагітних

Ротавірусна інфекція при вагітності не становить небезпеки для плода. Зневоднення організму жінки провокує кисневе голодування плода. Тому важливо за перших ознак кишкового грипу не допустити зневоднення організму і дотримуватися постільного режиму. Профілактичні заходи та дотримання гігієни допоможуть знизити ризик кишкової інфекції.

 

Ускладнення

За відсутності лікування можливі серйозні наслідки!

Гострі кишкові інфекції можуть сформувати такі ускладнення:

• Зневоднення організму (дегідратація);
• Інфекційно-токсичний шок;
• Пневмонія;
• Гостра ниркова недостатність;
• Летальний ісход.

Діагностика гострої кишкової інфекції

Гостра кишкова інфекція часто діагностується пізно. У разі гострої кишкової інфекції необхідно виключити загострення хронічних терапевтичних, хірургічних захворювань, які можуть мати схожу симптоматику.

Дуже важливим моментом є епідеміологічний анамнез, вивчення можливого джерела зараження, сезону хвороби, клінічної картини. Це дозволяє зорієнтуватися з можливою причиною захворювання.

Так, харчовий та водний шляхи зараження більш характерні для бактеріальних та паразитарних інфекцій, контактно-побутовий (сімейний) шлях частіше за вірусну причину.

Має значення збудник, який може визначати клінічну картину захворювання. Деякі приклади.

• • • Так, холерний вібріон та збудники черевного тифу можуть викликати гостре кишкове захворювання з ураженням тонкої кишки, шлунково-кишкового тракту, порушенням водно-електролітного балансу, зневодненням, інтоксикацією у небезпечних, тяжких формах.
    • Різні види сальмонел викликають гастроентерит, коліт, гастроентероколіт (сальмонельоз), що супроводжуються інтоксикацією.
    • Ешеріхія коли, токсигенні, ентеропатогенні штами (ешерихіоз) вражають шлунково-кишковий тракт, частіше слизову товсту кишку, можливий геморагічний коліт.
    • Ієрсинія ентероколітика (ієрсиніоз) викликає гастроентероколіт, можливо жовтянична, септична форми.
    • Кампілобактер (Кампілобактеріоз) – шлунково-кишкова форма (гастроентероколіт, ентерит, апендицит), генералізована інфекція.
    • Хелікобактер пилори (хелікобактеріоз) – гострий або хронічний гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, рідко ентерит.
    • Ротавіруси (вірусні діареї), що виявляються гастроентеритами, часто загальна інтоксикація.
    • Лямблія інтестіналіс (лямбліоз) – ураження тонкої та дванадцятипалої кишки, можливе тривале захворювання з переходом у хронічну форму, часто латентна форма інфекції (без клінічних проявів).

В лабораторії DIAGEN виконують аналізи на гострі кишкові інфекції.

Лікування гострих кишкових інфекцій

 

Перша допомога

Зараженій людині слід надати першу долікарську допомогу:

• • • Ізолювати інфіковану людину від оточуючих;
    • Хворому треба давати питво у невеликій кількості, але часто; змочувати губи серветкою, просоченою водою;
    • Укласти набік, якщо є блювання – підставити ємність;
    • Розстебнути, зняти одяг, що стискує;
    • Провітрювати приміщення;
    • Прикладати лід, загорнутий у тканину, або мокру холодну пов’язку до голови;
    • Не можна давати їжу, робити очисні клізми;
    • Заборонено прикладати грілку, давати лікарські засоби (знеболювальні, в’яжучі, жарознижувальні).

Госпіталізації підлягають усі діти незалежно від віку, дорослі – із середньоважкою та тяжкою формою перебігу інфекції. В обов’язковому порядку за будь-якої кишкової інфекції проводять промивання шлунка. Його призначають незалежно від того, скільки минуло часу від початку захворювання, оскільки збудник може тривалий час зберігати свою життєздатність на стінках шлунково-кишкового тракту.

 

Лікування гострої кишкової інфекції включає кілька моментів:

Регідратаційна терапія

Проведення регідратаційної терапії (заповнення втрат води та електролітів при проносах). Метою є зменшення інтоксикації та відновлення водно-елекролітного обміну в організмі. Проведення заповнення води та електролітів відбувається у два етапи: перші 6 годин від звернення до лікаря або початку захворювання із розрахунку 50-80 мл на кг маси тіла пацієнта, заповнення рідини надалі – 80-100 мл на кг маси тіла на добу. Регідратаційна терапія повинна включати застосування сольових розчинів та чистої питної води (не мінеральної!), Можливо використовувати яблучні компоти без цукру, морквяно-рисові відвари.

Приклади сольових розчинів:

• • • Глюкосан (глюкоза та сіль) 1 пакет на 1 л води,
    • Регідрон (декстроза, калій хлорид, натрій цитрат і хлорид), пакет розчиняють в 1 літрі води, пити з початку появи проносу 3-4 дні, після кожного рідкого випорожнення, прийом припиняють при припиненні проносу,
    • Ентеродез. Розлучається 5 г на 100 мл кип’яченої води.

Співвідношення глюкозо-сольових розчинів і кип’яченої води повинно бути 1:1 при водянистому проносі, при блювоті 2:1, при бактеріальній терапії 1:2.

Для діагностики зневоднення організму «золотим стандартом» оцінка маси тіла пацієнта. Розрізняють декілька ступенів зневоднення, в першому ступені втрата 5% маси тіла (50 мл/кг рідини), втрата 6-10% маси тіла (60-100 мл/кг) відповідає другому ступені, втрата більше 10% (110-150 мл/кг) – це третій ступінь зневоднення. Зневоднення, що відповідає більше 20% маси тіла, несумісне з життям.

Заповнення рідини через рот (оральна регідратація) показано всім хворим із гострою кишковою інфекцією. При тяжких формах хвороби проводиться внутрішньовенна (парентеральна) регідратація.

 

Заборона препаратів групи лопераміду

Увага! Застосування протидіарейних засобів групи лопераміду протипоказано, оскільки механізм дії цих препаратів – зниження моторики шлунково-кишкового тракту, тоді як посилення моторики є захисною реакцією організму під час гострої кишкової інфекції. Прийом Лопераміду (Імодіум) може посилити інтоксикацію організму.

 

Антибактеріальна лікарська терапія

Вона включає кишкові антисептики та антибактеріальні препарати.

Абсолютним показанням до призначення антибактеріальних засобів на підставі рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я є точно встановлена ​​причина гострої кишкової інфекції (холера, дизентерія, черевний тиф, амебіаз та ін.).

Кишкові антисептики є препаратами, рекомендованими в амбулаторно-поліклінічній практиці та найбільше виправдали себе препарати нітрофуранів.

 

Ентеросорбція – детоксикаційна терапія

Ентеросорбція припиняє дію токсинів різного походження та виводить їх із організму людини.

Метод ентеросорбції відомий з давніх часів. Ще тоді для лікування отруєнь та токсичних станів використовували деревну золу, деревне вугілля. Деревне вугілля у 1970 роках було офіційно зареєстроване як широко відоме активоване вугілля. Корисне застосування та інших вуглецевих ентеросорбентів.

До сучасних сорбентів пред’являються великі вимоги:

• • • відсутність токсичності та шкідливоїдії на шлунково-кишковий тракт,
    • гарна евакуація зі шлунка,
    • висока сорбційна активність токсинів,
    • зручна форма прийому та дозування,
    • добрі органолептичні властивості.

 

В даний час застосовуються різні сорбенти:

• • • Ентеросгель (рідка форма),
    • Смекта (Смектин) – природний цеоліт (порошок, що розлучається у воді),
    • Гевіскон – сіль альгінової кислоти, отриманої з морських водоростей (рідка форма та таблетки),
    • Рідке вугілля – сорбент на рослинних пектинах,
    • Біле вугілля – діоксид кремнію + мікрокристалічна целюлоза (таблетки).

Всім пацієнтам незалежно від причини та форми захворювання показано призначення сорбентів якомога в більш ранні терміни захворювання, до визначення збудника хвороби, що дозволяє зупинити перебіг гострої кишкової інфекції. Курс лікування сорбентами становить 5-7 днів, скасовується при нормалізації випорожнень.

 

Пробіотики

Живі бактерії показані при гострій кишковій інфекції будь-якого ступеня важкості. Вони можуть застосовуватися з першого дня хвороби при вірусній причині хвороби та у період відновлення здоров’я з метою нормалізації змін мікрофлори шлунково-кишкового тракту. Визначено види (штами) живих бактерій, що мають високу пробіотичну активність, до них відносяться: Bifidobacterium lactis Bb12, Lactobaccillus acidophilus (LA-5), які присутні в препараті Лінекс форте.

 

Симптоматична терапія

Жарознижувальні засоби призначаються тільки при лихоманці вище 38 градусів. Ферментні препарати в гострий період захворювання протипоказані, через 5-7 днів за наявності показань про появу апетиту та розширення харчування можливий прийом ферментних препаратів, протиблювотні засоби (метоклопрамід, розчин новокаїну).

Прогноз після гострої кишкової інфекції при своєчасному та правильно організованому лікуванні сприятливий.

 

Профілактика гострих кишкових інфекцій

 

До профілактичних заходів відносять:

• • • Вживання кип’яченої води;
    • Промивання овочів, фруктів;
    • Дотримання правил особистої гігієни;
    • Короткочасне зберігання продуктів, що швидко псуються;
    • Термічна обробка їжі перед вживанням;
    • Прибирання житла;
    • Не купатися у забруднених водоймах.