Діагностика анемії – що це? Для чого? Який алгоритм первинної діагностики?

Лабораторні дослідження є необхідними для правильної діагностики багатьох видів захворювань, в тому числі і діагностика анемії. Саме вони дозволяють у короткий термін побачити зміни в організмі на ранніх етапах або виявити захворювання, що протікають потай без проявів.

Кожне захворювання має певний перелік досліджень, які допомагають лікарю правильно провести діагностику. Низці захворювань відповідає фіксований перелік досліджень, які не лише регламентуються медичними документами, а й затверджуються протоколами страхових компаній.

Компанія DIAGEN пропонує Вам серію публікацій для ознайомлення з діагностикою та дослідженнями, що використовуються фахівцями у Європі та Україні.

Дуже велику значущість та інформативність має навіть банальний, як вважається, розгорнутий аналіз крові, але він і дає лікарю перше знайомство з організмом пацієнта. Наприклад, зниження показників червоної крові називається анемією, і це визначається зниження кількості еритроцитів і низки інших показників.

Загальна інформація про анемію

Анемія – це зменшення вмісту гемоглобіну (менше 130 г/л у чоловіків та 120 г/л у жінок) та/або зниження кількості еритроцитів в одиниці об’єму крові, що призводить до зниження постачання тканин киснем. 

Анемія є одним із найчастіших наслідків багатьох захворювань, особливо інфекційних та неінфекційних запалень, дефіцитних станів, захворювань печінки та нирок або новоутворень. Анемія визначається як зниження концентрації гемоглобіну нижче референтного значення, характерного для віку та статі. Зниження концентрації гемоглобіну може бути спричинене зниженням загальної кількості еритроцитів, зниженням вмісту гемоглобіну в окремих еритроцитах, а також у деяких випадках збільшенням об’єму плазми та подальшим відносним зменшенням маси еритроцитів (псевдоанемія).

Класифікація анемій може здійснюватися, наприклад, на підставі еритроцитарних індексів MCV (середній об’єм еритроцитів), MCH (середній вміст гемоглобіну в еритроциті) та MCHC (середня концентрація гемоглобіну в еритроциті) та кількості ретикулоцитів. Залежно від MCV анемії ділять на мікроцитарні, нормоцитарні та макроцитарні. На підставі MCH можлива класифікація на гіпохромну, нормохромну та гіперхромну анемію. З точки зору диференціальної діагностики, класифікація, заснована на MCV, виявилася цінною основою для проведення значущої лабораторної медичної покрокової діагностики.

Причини анемії

У розвитку анемії можуть бути різні причини. Патогенетично анемія може виникнути внаслідок порушення утворення еритроцитів, підвищеного їхнього руйнування (гемоліз), або втрати еритроцитів з кров’ю. В основі порушень формування можуть лежати, з одного боку, пошкодження або редукція гемопоетичних стовбурових та прогеніторних клітин, а з іншого боку, порушення проліферації та дозрівання еритроцитів.

Статистика стверджує, що найпоширенішою є анемія, що виникла після крововтрати (гострої чи хронічної). Гострою вважається крововтрата з об’ємом крові більше 500-700 мл (у дорослих), яка відбувається протягом короткого проміжку часу. Втрата крові може бути видимою (кровотеча з ран, криваве блювання, маткова, носова кровотечі) і спочатку прихованою (кровотечі в кишечник, порожнину живота та/або плеври, великі гематоми).

Хронічні крововтрати розвиваються внаслідок незначних, але тривалих втрат крові (рясні та тривалі менструації, виразка шлунка, рак, геморой, проведення процедур гемодіалізу та ін.). З часом незначні крововтрати призводять до виснаження запасів заліза в організмі, коли кількість заліза, що втрачається організмом, перевищує його надходження з їжею. Внаслідок дефіциту заліза порушується синтез гемоглобіну.

Анемії внаслідок порушеного кровотворення виникають:

• • • при недостатньому надходженні в організм або порушенні всмоктування у шлунково-кишковому тракті компонентів, необхідних для утворення еритроцитів (вітаміну В6, вітаміну В12, фолієвої кислоти та ін.);
    • ураження клітин кісткового мозку – попередників еритроцитів токсичними речовинами, іонізуючою радіацією;
    • утворенні вторинних осередків пухлинних клітин у кістковому мозку (метастазуванні);
    • порушення синтезу небілкової частини гемоглобіну (гема) та накопичення його токсичних продуктів;
    • порушення регуляції утворення еритроцитів (зменшення продукції гормону, що стимулює зростання та розмноження еритроцитів (еритропоетин) або вплив інгібіторів).

Інші анемії – гемолітичні – розвиваються внаслідок підвищеного руйнування еритроцитів під впливом як спадкових, так і набутих факторів.

Мікроцитарна анемія здебільшого викликається існуючим дефіцитом заліза або різними гемоглобінопатіями, такими як таласемія (захворювання, успадковане за рецесивним типом (двохалельна система), в основі якого лежить зниження синтезу поліпептидних ланцюгів, що входять до структури нормального гемоглобіну). Нормоцитарна анемія з MCV у межах норми може бути викликана, в першу чергу, гемолізом або гострою крововтратою, а також порушенням еритропоезу, спричиненого порушенням функцій деяких органів або ураженням або інфільтрацією кісткового мозку, а також іншими хронічними захворюваннями. За визначенням числа ретикулоцитів анемії з підвищеним розпадом периферичних еритроцитів можна диференціювати від анемій, в основі яких лежить порушення утворення еритроцитів. Розрізняють гіпорегенеративну анемію зі зниженим або нормальним числом ретикулоцитів та гіперрегенеративну форму, при якій підвищена кількість ретикулоцитів виникає внаслідок посилення еритропоезу.

З іншого боку, нестача вітаміну В12 чи фолієвої кислоти зазвичай призводить до розвитку макроцитарної анемії, що характеризується підвищеним MCV.

Рекомендації щодо лабораторно-медичної поетапної діагностики анемії

Будь-яка анемія є ознакою наявного захворювання чи дефіциту та потребує з’ясування причин. Хоча лабораторні медичні методи мають велике значення у діагностиці анемії, анамнез та клінічне обстеження часто дають цінну інформацію для уточнення етіології. Загальні провідні симптоми та ознаки анемії включають:

• • • втома,
    • відсутність концентрації уваги,
    • зниження працездатності,
    • запаморочення,
    • блідість,
    • тахікардія,
    • шуми у серці
    • і, можливо, (випадкове) виявлення зниженої концентрації гемоглобіну.

За наявності обґрунтованої підозри на анемію покрокову діагностику відповідно до рекомендацій та з медичної точки зору слід починати з визначення та оцінки концентрації гемоглобіну та показників еритроцитів на тлі малого аналізу крові. Якщо концентрація гемоглобіну нижча за вікові та гендерні референтні значення, анемія присутня. Оцінка еритроцитарних індексів, зокрема інтерпретація MCV та, якщо застосовно, MCH, дозволяє провести початкову класифікацію справжньої анемії та цілеспрямований вибір подальших лабораторних медичних параметрів для подальшої діагностики.

Низький MCV свідчить про мікроцитарну анемію, нормальний MCV свідчить про нормоцитарну анемію, а підвищений MCV свідчить про макроцитарну анемію. Класифікуючи існуючу анемію на основі MCV, можна вибрати додаткові лабораторні медичні параметри, які в даному випадку сприяють з’ясуванню причини.

Мікроцитарна анемія

Якщо оцінка концентрації гемоглобіну та еритроцитарних індексів свідчить про мікроцитарну анемію, слід визначити концентрацію феритину у сироватці або плазмі з урахуванням інфекції. За допомогою цього обстеження та знання інших запальних маркерів, таких як концентрація С-реактивного білка (СРБ) у сироватці або плазмі, можна диференціювати дефіцит заліза, який часто є причиною, та інші причини анемії.

Запідозрити залізодефіцитну анемію можна, якщо знижена концентрація феритину. При підозрі дефіцит заліза можна також оцінити ширину розподілу еритроцитів.

Ширину розподілу еритроцитів по об’єму (RDW) можна використовувати, як корелят для анізоцитозу, характерного для дефіциту заліза. З іншого боку, нічим не примітні або підвищені концентрації феритину вказують, наприклад, на схильність до хронічного захворювання, мієлодисплазії або різних гемоглобінопатій, таких як таласемія. Крім того, концентрація феритину у гострій фазі інфекції може бути нормальною або підвищеною, незважаючи на існуючий дефіцит заліза. У цих випадках вимірювання концентрації розчинного рецептора трансферину в сироватці крові (зниження при хронічному захворюванні, підвищення при дефіциті заліза) може допомогти у диференціальній діагностиці.

З іншого боку, підвищена концентрація СРБ свідчить про можливу наявність хронічної запальної анемії (анемія хронічного захворювання, ACD). Для визначення точної причини мікроцитарної анемії можуть бути потрібні додаткові лабораторні діагностичні тести.

Нормоцитарна анемія

Оцінка кількості ретикулоцитів у крові допомагає диференціювати нормоцитарну анемію.

Якщо кількість ретикулоцитів у межах норми або знижена, це свідчить про порушення гіпорегенеративного утворення еритроцитів. Надалі визначення креатиніну, СРБ, сечовини, аланінамінотрансферази та гамма-глутамілтрансферази у сироватці або плазмі може сприяти подальшій діагностиці. Патологічні вимірювані значення можуть вказувати на анемію, спричинену хронічними захворюваннями, а також ниркову або печінкову анемію. Якщо, з іншого боку, результати вимірювання нічим не примітні, це може свідчити про наявність (токсичного) ураження чи інфільтрації кісткового мозку, апластичної анемії чи мієлодисплазії. Навпаки, якщо кількість ретикулоцитів підвищена (гіперрегенеративна анемія), це вказує на гемоліз або кровотечу як причину. Тому при збільшенні кількості ретикулоцитів слід також визначати концентрацію гаптоглобіну та, за необхідності, білірубіну та лактатдегідрогенази. Насамперед зниження концентрації гаптоглобіну як найбільш чутливого маркера гемолізу, а також підвищення концентрації лактатдегідрогенази та білірубіну є важливими ознаками наявності гемолітичної анемії, причину якої необхідно з’ясувати за допомогою інших діагностичних заходів, не перерахованих тут. Якщо результати маркерів гемолізу в нормі, є підозра на втрату еритроцитів внаслідок гострої кровотечі при нормоцитарній анемії, що також потребує подальшого діагностичного уточнення.

Макроцитарна анемія

Макроцитарні анемії можуть бути спричинені порушенням еритропоезу у сенсі розладу утворення, а також укороченою тривалістю життя еритроцитів у сенсі анемії споживання або їх поєднанням. Тому при підозрі на мегалобластну анемію рекомендується спочатку провести тест на дефіцит вітаміну B12 та/або фолієвої кислоти. Якщо виявлено дефіцит вітаміну B12 або фолієвої кислоти, можливі причини, такі як, наприклад, прийом деяких лікарських препаратів, аутоімунні захворювання з аутоантитілами до парієтальних клітин, мальабсорбцію або хронічне вживання алкоголю.

Виражені або патологічні знахідки у будь-якому випадку потребують подальшого лікарського уточнення, при необхідності також за допомогою спеціальної лабораторної діагностики, щоб забезпечити адекватну терапію хворого.

ВАЖЛИВО!
У разі болю або іншого загострення захворювання діагностичні дослідження повинен призначати лише лікар. Для встановлення діагнозу і призначення правильного лікування слід звертатися до Вашого лікаря.

САМОЛІКУВАННЯ НЕБЕЗПЕЧНЕ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ’Я!