Бактеріологічне дослідження матеріалу (харкотиння, спинномозкова рідина, гній, жовч, виділення з очей, вух, мигдаликів, молоко) на мікрофлору з антибіотикограмою та чутливістю до бактеріофагів

Бактеріологічне дослідження матеріалу з порожнини носа – це лабораторний метод, спрямований на виявлення та ідентифікацію патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів у біоматеріалі, отриманому з носової порожнини. Тест включає забір матеріалу за допомогою стерильного тампона з передніх відділів носа або з носових ходів, його культивування на спеціальних поживних середовищах, ідентифікацію виділених мікроорганізмів та визначення їх чутливості до антибактеріальних препаратів.

Дослідження проводиться методом бактеріологічного посіву з використанням селективних середовищ для виявлення різних груп бактерій, включаючи Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis та інших клінічно значущих мікроорганізмів.

Термін виконання аналізу зазвичай становить 3-5 робочих днів: 2-3 дні для виділення чистої культури мікроорганізму та 1-2 дні для визначення чутливості до антибіотиків.

Клінічне значення тесту

Бактеріологічне дослідження матеріалу з порожнини носа має важливе клінічне значення для діагностики та лікування інфекційно-запальних захворювань верхніх дихальних шляхів:

• Дозволяє ідентифікувати збудника інфекційного процесу в носовій порожнині
• Забезпечує диференційну діагностику між бактеріальною та вірусною етіологією захворювання
• Допомагає виявити носійство патогенних мікроорганізмів, особливо S. aureus
• Сприяє виявленню мультирезистентних бактерій, зокрема метицилін-резистентного золотистого стафілокока (MRSA)
• Визначає чутливість виділених мікроорганізмів до антибіотиків, що дозволяє підібрати ефективне лікування
• Дає можливість контролювати ефективність проведеної антибактеріальної терапії
• Допомагає у визначенні тактики ведення пацієнтів перед хірургічними втручаннями в ЛОР-органах

Особливу цінність має дослідження носійства S. aureus у медичного персоналу та пацієнтів, що знаходяться в групі ризику щодо внутрішньолікарняних інфекцій.

Показання для проведення тесту

Основними показаннями для проведення бактеріологічного дослідження матеріалу з порожнини носа є:

• Гострі та хронічні риніти, синусити
• Тривалий нежить з виділеннями гнійного характеру
• Рецидивуючі інфекції верхніх дихальних шляхів
• Підозра на носійство патогенних бактерій (особливо S. aureus)
• Обстеження контактних осіб при виявленні носіїв MRSA
• Контроль ефективності лікування антибактеріальними препаратами
• Обстеження пацієнтів перед плановими операціями на носовій порожнині
• Епідеміологічне обстеження медичного персоналу
• Підготовка до трансплантації органів або імуносупресивної терапії
• Диференційна діагностика алергічного та інфекційного риніту

Інтерпретація результатів

Результати бактеріологічного дослідження матеріалу з порожнини носа включають:

• Видовий склад виділеної мікрофлори: зазначаються патогенні та умовно-патогенні мікроорганізми
• Кількісна характеристика: оцінка ступеня обсіменіння (скудний, помірний або рясний ріст)
• Антибіотикограма: чутливість виділених мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів

У нормі носова порожнина містить резидентну мікрофлору, представлену коагулазонегативними стафілококами, коринебактеріями, непатогенними нейсеріями. Виявлення наступних бактерій у значній кількості може вказувати на патологічний процес:

• Staphylococcus aureus (особливо MRSA)
• Streptococcus pneumoniae
• Haemophilus influenzae
• Moraxella catarrhalis
• Pseudomonas aeruginosa
• Klebsiella pneumoniae
• β-гемолітичні стрептококи

Антибіотикограма дозволяє обрати найбільш ефективний антибіотик для лікування, враховуючи чутливість виділеного мікроорганізму.

Лікарі яких спеціальностей призначають цей тест найбільш часто

Бактеріологічне дослідження матеріалу з порожнини носа найчастіше призначають лікарі таких спеціальностей:

• Отоларингологи (ЛОР-лікарі) – при риніті, синуситі та інших запальних захворюваннях носової порожнини
• Алергологи – для диференційної діагностики алергічного та інфекційного риніту
• Педіатри – при частих інфекціях верхніх дихальних шляхів у дітей
• Сімейні лікарі – для первинної діагностики
• Інфекціоністи – при підозрі на специфічні інфекції
• Епідеміологи – при епідеміологічних обстеженнях
• Пульмонологи – при комплексній оцінці стану дихальних шляхів