Бактеріологічне дослідження матеріалу (харкотиння, спинномозкова рідина, гній, жовч, виділення з очей, вух, мигдаликів, молоко) на мікрофлору з антибіотикограмою

Бактеріологічне дослідження матеріалу із зіву (бакпосів із зіву) – це лабораторний метод, спрямований на виявлення та ідентифікацію мікроорганізмів у біоматеріалі, отриманому із задньої стінки ротоглотки та мигдаликів. Дослідження дозволяє виділити та ідентифікувати етіологічно значущі патогенні та умовно-патогенні бактерії, визначити їх кількість та чутливість до антибактеріальних препаратів.

Процедура включає збір матеріалу стерильним тампоном із задньої стінки глотки та мигдаликів, висівання на селективні поживні середовища, культивування з подальшою ідентифікацією виділених мікроорганізмів та визначенням їх чутливості до антибіотиків. У сучасних лабораторіях використовуються автоматичні аналізатори, які забезпечують високу точність ідентифікації мікроорганізмів та визначення їх чутливості до антибіотиків.

Термін виконання дослідження становить від 2 до 8 робочих днів, що зумовлено необхідністю культивування мікроорганізмів та проведення антибіотикограми.

Клінічне значення тесту

Бактеріологічне дослідження матеріалу із зіву має вагоме клінічне значення для діагностики та лікування інфекційно-запальних захворювань верхніх дихальних шляхів:

• Дозволяє встановити етіологію інфекційного процесу, диференціювати бактеріальну інфекцію від вірусної
• Забезпечує виявлення специфічних патогенів, таких як Streptococcus pyogenes (β-гемолітичний стрептокок групи А), Staphylococcus aureus (золотистий стафілокок), Streptococcus pneumoniae (пневмокок)
• Допомагає визначити чутливість виділених мікроорганізмів до антибіотиків, що дозволяє підібрати ефективну цілеспрямовану антибіотикотерапію
• Сприяє зменшенню необґрунтованого призначення антибіотиків при вірусних інфекціях
• Надає можливість оцінити баланс нормальної та умовно-патогенної мікрофлори
• Дозволяє контролювати ефективність проведеного лікування антибактеріальними препаратами

Особливо важливе значення має виявлення β-гемолітичного стрептокока групи А, оскільки цей збудник може призводити до серйозних ускладнень, таких як ревматична лихоманка та гломерулонефрит.

Показання для проведення тесту

Основними показаннями для проведення бактеріологічного дослідження матеріалу із зіву є:

• Підозра на бактеріальний характер ангіни, фарингіту або тонзиліту
• Наявність гнійних виділень з мигдаликів
• Лихоманка без очевидної причини
• Болісне ковтання, виражений біль у горлі
• Часті та рецидивуючі захворювання горла та ЛОР-органів
• Збільшені та болючі лімфатичні вузли на шиї
• Відсутність ефекту від симптоматичного лікування
• Оцінка ефективності антибактеріального лікування
• Підготовка до планових операцій на ЛОР-органах
• Обстеження контактних осіб при спалахах стрептококової інфекції
• Профілактичні обстеження певних груп населення (дітей, персоналу дитячих та медичних закладів)

Інтерпретація результатів

Результати бактеріологічного дослідження матеріалу із зіву включають наступні показники:

• Видовий склад виділеної мікрофлори: вказується наявність патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів
• Кількісна характеристика: концентрація виділених мікроорганізмів (КУО/мл), що дозволяє оцінити інтенсивність колонізації
• Чутливість до антибіотиків: результати представляються у вигляді трьох категорій:
  • Чутливі (S) – мікроорганізм ефективно пригнічується антибіотиком у рекомендованих дозах
  • Резистентні (R) – антибіотик неефективний і не повинен використовуватися

Інтерпретація результатів повинна здійснюватися лікарем з урахуванням клінічної картини захворювання. У нормі зі зіву можуть виділятися представники резидентної мікрофлори (α-гемолітичні стрептококи, непатогенні нейсерії, коагулазонегативні стафілококи), присутність яких у невеликій кількості не є показанням для лікування.

Лікарі яких спеціальностей призначають цей тест найбільш часто

Бактеріологічне дослідження матеріалу із зіву найчастіше призначають лікарі таких спеціальностей:

• Отоларингологи (ЛОР-лікарі) – при захворюваннях горла та верхніх дихальних шляхів
• Терапевти – для диференційної діагностики при симптомах респіраторних інфекцій
• Педіатри – для діагностики причин частих ангін та фарингітів у дітей
• Сімейні лікарі – при первинному обстеженні пацієнтів з симптомами інфекцій верхніх дихальних шляхів
• Інфекціоністи – для точної діагностики інфекційних захворювань
• Імунологи – при обстеженні пацієнтів із рецидивуючими інфекціями
• Хірурги – при підготовці до операцій на ЛОР-органах