Біопсія сечового міхура

Біопсія сечового міхура – це морфологічне дослідження, при якому проводиться прижиттєвий забір тканин сечового міхура з подальшим мікроскопічним дослідженням отриманого матеріалу. Матеріалом для дослідження є зразок тканини (біоптат) сечового міхура, який отримують під час цистоскопії. Біоптат поміщається в ємність з формаліном, який має повністю покривати зразок.

Після отримання біоматеріалу проводиться патоморфологічна мікроскопія – гістологічне дослідження тканини на клітинному рівні. Для підвищення інформативності можуть застосовуватися спеціальні фарбувальні методи, що підвищують контрастність досліджуваних структур. У складних випадках можуть додатково використовуватися імуногістохімічні методи для визначення специфічних білків у тканинах та молекулярні методи дослідження (ПЛР, секвенування ДНК).

Клінічне значення дослідження

Біопсія сечового міхура є ключовим методом у діагностиці раку сечового міхура та інших патологічних процесів цього органу. Це найбільш достовірний спосіб підтвердження клінічного діагнозу, поставленого лікарем, тому ця методика також називається морфологічною верифікацією діагнозу.

Дослідження дозволяє не тільки підтвердити або спростувати онкологічний діагноз, а й визначити вид пухлини, її характер, ступінь злоякісності, спрогнозувати розвиток патологічного процесу[6]. Особливо важливим є виявлення раку in situ, який може бути не помітним при звичайному огляді слизової сечового міхура.

Крім онкологічних захворювань, біопсія сечового міхура допомагає діагностувати запальні процеси, доброякісні новоутворення та інші патологічні стани, що дозволяє підібрати найбільш ефективну стратегію лікування індивідуально для кожного пацієнта.

Показання для проведення дослідження

Основними показаннями для проведення біопсії сечового міхура є:

1. Макро- або мікрогематурія (наявність крові в сечі) при нормальній екскреторній урографії
2. Незрозумілі стійкі порушення сечовипускання
3. Підозра на рак при дослідженні сечі методом рідинної цитології
4. Рак сечового міхура в анамнезі (для контролю рецидиву)
5. Підтвердження або спростування злоякісності новоутворення, виявленого іншими методами діагностики
6. Ідентифікація типу раку та визначення його характеристик
7. Визначення наявності метастазів у лімфовузлах
8. Підозра на рецидив пухлини після лікування

Інтерпретація результатів

Результатом дослідження є патогістологічний висновок, який складається згідно з гістологічною класифікацією пухлин ВООЗ та кодується за системами ICD (Міжнародна класифікація хвороб) та SNOMED CT (Систематизована медична номенклатура – Клінічні терміни).

При дослідженні патоморфолог оцінює:

• Наявність або відсутність злоякісних клітин
• Тип пухлини (уротеліальний рак, плоскоклітинний рак, аденокарцинома тощо)
• Ступінь диференціювання пухлини (високо-, помірно- або низькодиференційована)
• Глибину інвазії (неінвазивна пухлина, інвазія в підслизовий шар, м’язовий шар тощо)
• Наявність раку in situ в незмінених ділянках слизової
• Ознаки запального процесу, метаплазії, дисплазії
• Наявність специфічних морфологічних маркерів, що можуть вплинути на прогноз та лікування

Важливо враховувати можливу інтерференцію між доброякісними та злоякісними морфологічними ознаками в сечовому міхурі, що може ускладнювати діагностику.

Які лікарі найчастіше призначають це дослідження

Біопсію сечового міхура найчастіше призначають:

• Урологи
• Онкоурологи
• Онкологи
• Хірурги

Забір біологічного матеріалу на гістологічне дослідження проводиться виключно лікарем під час цистоскопії. Після проведення біопсії матеріал направляється в лабораторію для подальшого дослідження, результати якого стають основою для визначення тактики лікування пацієнта.