Діагностична ІГХ 2 категорії складності (утворення/пухлини сечового міхура, сечоводів, передміхурової залози, щитоподібної залози, головного та спинного мозку (окрім мезенхімальних пухлин та лімфом); аденоми гіпофіза, голови та шиї, гортані, трахеї, стравоходу, шлунка, кишки, шкіри, яєчнику, ендометрію, шийки матки, вульви та піхви, яєчка). Молекулярний тип раку грудної залози (ER, PR, HER2, Ki-67)

Діагностична імуногістохімія (ІГХ) 2 категорії складності — це спеціалізоване морфологічне дослідження, що дозволяє визначити тип, походження та біологічні властивості пухлин різних органів і тканин. Для аналізу використовують біоптати (зразки тканин, отримані шляхом біопсії), операційний матеріал (видалені під час хірургії тканини чи органи), рідше — цитологічні мазки. Основними методами є гістологія (вивчення структури тканин під мікроскопом) та імуногістохімія — застосування спеціальних антитіл, які фарбують певні білки у клітинах, що дозволяє ідентифікувати їхній тип і функцію.

Підготовка зразка включає фіксацію тканини у формаліні, виготовлення парафінових блоків, нарізку тонких зрізів, їх фарбування (стандартне та з використанням антитіл), після чого патоморфолог аналізує препарат під мікроскопом. Для визначення молекулярного типу раку грудної залози досліджують експресію рецепторів естрогену (ER), прогестерону (PR), HER2/neu та проліферативного індексу Ki-67.

Клінічне значення дослідження

ІГХ-дослідження є ключовим для точної діагностики пухлин: воно дозволяє визначити, чи є новоутворення доброякісним чи злоякісним, встановити його гістогенез (походження), підтип, ступінь злоякісності та молекулярні характеристики.  Це критично важливо для вибору оптимальної тактики лікування, оцінки прогнозу та ризику рецидиву. Наприклад, у випадку раку грудної залози визначення статусу ER, PR, HER2 та Ki-67 впливає на вибір гормональної, таргетної чи хіміотерапії.

Дослідження дозволяє підтвердити або виключити такі стани:

• Злоякісні та доброякісні пухлини різних локалізацій
• Запальні, реактивні, дистрофічні процеси
• Аутоімунні ураження (наприклад, щитоподібної залози)
• Метастатичні ураження (визначення первинного джерела пухлини)

Показання для проведення дослідження

ІГХ 2 категорії складності призначається у таких випадках:

• Підозра на пухлину при виявленні новоутворення під час біопсії чи операції
• Необхідність уточнення типу та походження пухлини, особливо при атипових або складних випадках
• Визначення молекулярного типу раку грудної залози (ER, PR, HER2, Ki-67)
• Контроль ефективності лікування (наприклад, при підозрі на рецидив або метастази)
• Незрозумілі або суперечливі результати стандартної гістології
• Моніторинг пацієнтів із високим ризиком розвитку пухлин

Інтерпретація результатів

Результати ІГХ-дослідження містять опис морфологічних змін у тканині, ступінь атипії клітин, наявність чи відсутність маркерів, характерних для певних типів пухлин. Типові висновки можуть включати:

• Виявлення злоякісних клітин (карцинома, аденокарцинома, нейроендокринна пухлина тощо)
• Визначення ступеня диференціації пухлини (низько-, середньо-, високодиференційована)
• Виявлення специфічних білків (наприклад, ER, PR, HER2, Ki-67 для раку грудної залози)
• Діагностика запальних, реактивних чи дистрофічних змін
• Виявлення метастатичних уражень і встановлення первинної локалізації пухлини

Патоморфолог шукає ознаки злоякісності (атипія, підвищена проліферація, інвазія), специфічні маркери для диференціації типу пухлини, а також супутні зміни у тканинах (запалення, некроз, фіброз тощо).

Які лікарі найчастіше призначають це дослідження

Найчастіше направляють на ІГХ-дослідження такі спеціалісти:

• Онкологи
• Хірурги
• Урологи
• Гінекологи
• Ендокринологи
• Гастроентерологи
• Неврологи (при пухлинах головного та спинного мозку)
• Дерматологи (при пухлинах шкіри)
• Отоларингологи (при пухлинах голови та шиї, гортані, трахеї)

Це дослідження є невід’ємною частиною сучасної діагностики пухлин і дозволяє забезпечити максимально точний і персоналізований підхід до лікування пацієнтів.