Квантифероновий тест (діагностика туберкульозу) доставка в 1 пробірці Li гепарин

Квантифероновий тест (QFT тест) – це лабораторний аналіз, який використовується для діагностики інфікування туберкульозною мікобактерією.

Принцип дії:

Квантифероновий тест (QFT) є методом діагностики туберкульозу, який використовується для виявлення імунологічної відповіді на Мікобактерію туберкульозу (МТБ). Цей тест базується на вимірюванні рівня інтерферону-гамми (IFN-γ), який виробляється лімфоцитами при контакті з антигенами МТБ. Виявляє інфікування навіть в латентній фазі, коли традиційні методи неефективні.

Переваги:

• Висока чутливість – понад 95% при активному ТБ.
• Специфічність – мало перехресних реакцій з БЦЖ вакциною чи нетуберкульозними мікобактеріями.

Застосування:

• Скринінг осіб з ризиком інфікування або контактів хворих.
• Виключення діагнозу при підозрі на латентну форму або для моніторингу лікування.
• Квантифероновий тест (QFT) використовується в декількох лікарняних спеціальностях для діагностики туберкульозу та виявлення імунологічної відповіді на Мікобактерію туберкульозу (МТБ).

Основні спеціальності, які можуть використовувати цей тест, включають:

1. Пульмонологи.
2. Лікарі інфекціоністи.
3. Сімейні лікарі.

Для уточнення діагнозу та оцінки стану пацієнта додаткові тести можуть включати:

1. Загальний аналіз крові.
2. Рентгенографія грудної клітки: рентгенографія може виявити зміни в легенях, такі як туберкульозні утворення або пухлини.
3. Комп’ютерна томографія (КТ): КТ-сканування може надати детальнішу інформацію про структуру легенів та виявити утворення, які можуть бути пов’язані з туберкульозом.
4. Культура та чутливість: лабораторне культивування МКТ з біопсійного матеріалу може зайняти деякий час, але це дозволяє визначити чутливість виявленої бактерії до антибіотиків, що допомагає вибрати ефективну схему лікування.
5. Генетичні тести: деякі генетичні тести можуть бути використані для виявлення специфічних генетичних варіантів, які пов’язані зі схильністю до розвитку туберкульозу або резистентністю до певних антибіотиків.

У контексті туберкульозу існують деякі генетичні тести, які можуть бути використані для оцінки схильності до розвитку цієї хвороби або резистентності до певних антибіотиків.

Ось кілька з них:

• Тестування на генетичні варіанти схильності до туберкульозу: деякі гени можуть бути пов’язані зі схильністю до розвитку туберкульозу. Наприклад, генетичні варіанти в генах NRAMP1, IFNG, IL12B та інших можуть впливати на імунну відповідь організму на Мікобактерію туберкульозу і ризик розвитку хвороби.
• Молекулярне тестування на резистентність до антибіотиків: деякі генетичні мутації в генах, відповідних за механізми дії антибіотиків, можуть призводити до резистентності Мікобактерії туберкульозу до певних антибіотиків. Такі гени, як rpoB, katG і inhA, можуть бути перевірені на наявність мутацій, що вказують на резистентність до розповсюджених антибіотиків, таких як рифампіцин і ізоніазид.