Мікроскопічне дослідження урогенітального мазка (жіночий)

Мікроскопічне дослідження урогенітального мазка – це діагностичний лабораторний тест, що полягає у вивченні під мікроскопом клітинного складу та мікрофлори біологічного матеріалу, отриманого з різних ділянок урогенітального тракту: уретри, піхви та цервікального каналу. Матеріал для дослідження отримують шляхом взяття мазків спеціальними стерильними інструментами з відповідних анатомічних ділянок.

Під час дослідження оцінюється наявність та кількість:

• Лейкоцитів (клітин імунного захисту)
• Епітеліальних клітин
• Еритроцитів (червоних кров’яних тілець)
• Слизу
• Мікрофлори (бактерій, грибів, найпростіших)
• Специфічних мікроорганізмів та їх морфологічних структур

Дослідження проводиться шляхом фарбування отриманого матеріалу за методом Грама або іншими спеціальними методиками, що дозволяють виявити та диференціювати різні типи клітин та мікроорганізмів під мікроскопом.

Клінічне значення тесту

Мікроскопічне дослідження урогенітального мазка має важливе клінічне значення для діагностики інфекційно-запальних процесів сечостатевої системи:

• Дозволяє виявити запальний процес за кількістю лейкоцитів
• Надає можливість ідентифікувати збудників інфекцій урогенітального тракту:
  • Грибкові інфекції (Candida sp.)
  • Бактеріальні інфекції (Neisseria gonorrhoeae)
  • Протозойні інфекції (Trichomonas vaginalis)
  • Непрямі ознаки вірусних інфекцій (HSV, HPV)
  • Бактеріальний вагіноз (наявність ключових клітин, характерних для Gardnerella vaginalis)
  • Хламідійну інфекцію (Chlamydia)
• Допомагає визначити стан місцевого імунітету
• Сприяє диференційній діагностиці різних видів вагінітів та уретритів
• Дозволяє оцінити ефективність лікування та конторолювати динаміку запального процесу

Перевагами даного методу є швидкість отримання результату, відносно низька вартість та висока інформативність при гострих запальних процесах.

Показання для проведення тесту

Основними показаннями для проведення мікроскопічного дослідження урогенітального мазка є:

• Симптоми запалення урогенітального тракту (патологічні виділення, свербіж, печіння, дискомфорт)
• Підозра на інфекції, що передаються статевим шляхом
• Профілактичні обстеження (щорічні гінекологічні огляди)
• Підготовка до оперативних втручань на органах малого тазу
• Обстеження вагітних жінок
• Безпліддя неясного ґенезу
• Контроль ефективності лікування урогенітальних інфекцій
• Обстеження статевих партнерів пацієнтів з виявленими інфекціями
• Рецидивуючі запальні процеси сечостатевої системи

Інтерпретація результатів

Інтерпретація результатів мікроскопічного дослідження урогенітального мазка залежить від локалізації взяття матеріалу та виявлених у ньому елементів:

Кількість лейкоцитів:

• У жінок: в нормі в уретрі до 5-10, у вагінальному мазку до 10-15, у цервікальному каналі до 30 лейкоцитів у полі зору
• У чоловіків: в нормі в уретрі до 5 лейкоцитів у полі зору
• Підвищення кількості лейкоцитів свідчить про запальний процес

Епітелій:

• Переважання поверхневих клітин – норма
• Значна кількість проміжних і парабазальних клітин може вказувати на гормональні порушення або запальний процес

Наявність специфічних мікроорганізмів:

• Дріжджеподібні гриби типу Candida sp. – кандидоз
• Диплококи, морфологічно схожі на Neisseria gonorrhoeae – гонорея
• Простіші типу Trichomonas vaginalis – трихомоніаз
• Ключові клітини – бактеріальний вагіноз
• Ендоцитоплазматичні включення, морфологічно схожі на Chlamydia – хламідіоз
• Нитчасті бактерії типу Leptothrix sp. – дисбактеріоз вагіни

Мікрофлора:

• Паличкова (лактобацилярна) мікрофлора переважає у здорових жінок репродуктивного віку
• Змішана мікрофлора або переважання кокової флори може вказувати на дисбактеріоз

Лікарі яких спеціальностей призначають цей тест найбільш часто

Мікроскопічне дослідження урогенітального мазка найчастіше призначають лікарі таких спеціальностей:

• Гінекологи (при обстеженні жінок з підозрою на запальні процеси)
• Урологи (при діагностиці уретриту та інших захворювань сечостатевої системи у чоловіків)
• Дерматовенерологи (при підозрі на інфекції, що передаються статевим шляхом)
• Сімейні лікарі (для первинної діагностики)
• Репродуктологи (при обстеженні пар з безпліддям)
• Акушери (при спостереженні за вагітними)