OncoRisk GIST – Панель спадкового раку шлунку та GIST (18 генів), NGS

В складі дослідження визначаються спадкові мутації генів: APC, BMPR1A, CDH1, EPCAM, KIT, MLH1, MSH2, MSH6, NF1, PDGFRA, PMS2, SDHA, SDHB, SDHC, SDHD, SMAD4, STK11, TP53.

Сьогодні прийнято вважати, що спадковий рак становить не менше 10% від усіх злоякісних пухлин шлунка. Спадкове захворювання відрізняється досить ранньою маніфестацією – середній вік пацієнтів становить лише 38–40 років.

Показання до аналізу:

• пацієнт молодше 50 років зі встановленим діагнозом дифузний рак шлунка;
• два і більше випадки пухлин шлунку в сім’ї по лінії батька чи матері;
• рак шлунку у кровного родича молодше 40 років;
• 2 випадки злоякісних новоутворень у близьких родичів молодших 50 років;
• один випадок підтвердженого дифузного раку шлунка та/або часточкового РМЗ в одного члена сім’ї віком до 50 років.

З раком шлунка асоційовані наступні пухлинні синдроми:

• Спадковий дифузний рак шлунка. Цей спадковий синдром збільшує ризик розвитку раку шлунка до 80%. Жінки зі спадковим дифузним раком шлунка також мають підвищений ризик розвитку часточкового раку молочної залози. Синдром викликається патогенними мутаціями у гені CDH1. При порушенні роботи гена, клітини, у тому числі пухлинні, починають аномально рости і не гинуть вчасно. Генетики виявили понад 80 різних варіантів мутації цього гена, кожна з яких зв’язана з високим ризиком розвитку злоякісної пухлини. Носіям мутації рекомендована профілактична гастректомія.
• Синдром Лінча, пов’язаний із ризиком розвитку злоякісної пухлини у шлунку протягом життя 2–30%. Незважаючи на назву – спадковий неполіпозний рак товстої кишки – цей синдром підвищує ризик не лише раку товстої кишки, а й раку шлунка, верхніх сечовивідних шляхів, головного мозку, шкіри та простати. Жінки із синдромом Лінча також мають високий ризик розвитку раку матки та раку яєчників. Синдром викликаний мутаціями в одному з генів, відповідальних за репарацію, тобто відновлення ДНК – MLH1, MSH2, MSH6, PMS2, EPCAM.
• Сімейний аденоматозний поліпоз викликається мутаціями у гені APC. APC – це ген – супресор пухлинного росту. У нормі він пригнічує зростання та розмноження злоякісних клітин. Аденома шлунка та проксимальний поліпоз шлунка (GAPPS) – рідкісний синдром, що виникає через мутації у певних ділянках гена APC. У таких людей у шлунку багато поліпів та підвищений (до 2-4%) ризик розвитку раку шлунка. Також мутації APC пов’язані з дуже високим ризиком розвитку колоректального раку та раку підшлункової залози.
• Люди із синдромом Лі-Фраумені мають дуже високий ризик розвитку численних видів раку, у тому числі раку шлунка у молодому віці. Синдром викликається патогенною мутацією в гені TP53, що кодує білок-онкосупресор p53.
• Синдром Пейтца-Єгерса пов’язаний з підвищеним ризиком розвитку раку товстої кишки, шлунка, підшлункової та молочної залози,  яєчників, тіла матки. Викликаний він мутаціями у гені STK11.
• Синдром ювенільного поліпозу веде до підвищеного ризику розвитку раку шлунка та товстого кишечника й асоційований з мутаціями в генах BMPR1A та SMAD4, які впливають на основні клітинні процеси.

Гастроінтестинальна стромальна пухлина або GIST — це новоутворення, що локалізується в підслизовому шарі органів шлунково-кишкового тракту. Гастроінтестинальні стромальні пухлини зустрічаються досить рідко і становлять менше 1% від усіх випадків раку шлунково – кишкового тракту.

Головними особливостями GIST є експресія KIT-білка і висока частота мутацій в гені рецептору стовбурового фактора росту (c-KIT) і рецептору А тромбоцитарного фактора росту (PDGFRA).

Близько 95% ГІСП надмірно експресують KIT, близько 80% мають мутації у гені KIT.

GIST також зустрічається при спадкових синдромах у педіатрії таких, як множинна GIST, пов’язана з нейрофіброматозом типу 1, при якому зустрічається мутація гена NF1.

Частина випадків ГІСП обумовлена спадковими мутаціями в генах сукцинат-дегідрогенази (SDHA, SDHB, SDHC, SDHD), що теж підвищують розвиток даного типу пухлин.