Стронцій

Тест “Стронцій (Sr)” – це лабораторне дослідження, спрямоване на визначення концентрації стронцію в організмі людини. Дослідження проводиться методом атомно-абсорбційної спектрометрії або мас-спектрометрії з індуктивно зв’язаною плазмою (ICP-MS). Ці методи забезпечують високу точність вимірювання навіть мінімальних кількостей елемента.

Матеріалом для дослідження можуть слугувати:

• Цільна кров (для діагностики гострого отруєння, особливо якщо минуло менше 2-х діб від моменту контакту)
• Сеча (для оцінки ступеня виведення елемента з організму)
• Волосся (для оцінки тривалого впливу)

Стронцій – це пластичний лужноземельний метал, який має хімічну схожість з кальцієм. Саме через цю схожість стронцій вибірково накопичується в кістковій тканині, де зосереджується близько 99% усього стронцію, що потрапив до організму. Термін виконання аналізу зазвичай становить 1-3 дні.

Клінічне значення тесту

Стронцій має важливе клінічне значення з кількох причин:

• Бере активну участь у формуванні кісткової тканини, частково заміщуючи кальцій
• У невеликих кількостях сполуки стронцію є відносно безпечними та навіть використовуються в медицині
• При надлишковому накопиченні стронцій може витісняти кальцій з кісткової тканини, що призводить до порушення її структури
• Особливу небезпеку становлять радіоактивні ізотопи стронцію, які можуть спричиняти серйозні ураження легень та кісткового мозку
• Стронцій щоденно надходить в організм з їжею та водою (до 22 мг на добу), проте лише близько 10% абсорбується в кров

Підвищений рівень стронцію може бути причиною різноманітних патологій, включаючи стронцієвий рахіт, ураження кісткової тканини, фіброз легень та порушення функцій кісткового мозку. Водночас, дефіцит стронцію може призводити до підвищеної крихкості кісток, особливо у людей похилого віку, а також до проблем із зубною емаллю.

Показання для проведення тесту

Основними показаннями для проведення дослідження на вміст стронцію є:

• Підозра на гостре або хронічне отруєння стронцієм
• Професійний контакт зі стронцієм або його сполуками (працівники металургійної промисловості, підприємств із видобутку та обробки металів)
• Оцінка експозиції до стронцію у жителів забруднених регіонів
• Моніторинг стану пацієнтів, які приймають лікарські препарати, що містять стронцій
• Діагностика при підозрі на дисбаланс мікроелемента в організмі
• Обстеження пацієнтів із захворюваннями кісткової тканини нез’ясованої етіології
• Виявлення причин порушення росту у дітей

Інтерпретація результатів

Інтерпретація результатів дослідження на стронцій залежить від виду біологічного матеріалу:

Референтні значення:

• У сироватці крові: 15,0-50,0 мкг/л
• У сечі: 30-250 мкг/л

Підвищений рівень стронцію може вказувати на:

• Професійний контакт із джерелами стронцію
• Проживання в регіонах із забрудненим ґрунтом або водою
• Надмірне споживання продуктів із високим вмістом стронцію
• Порушення виведення стронцію з організму (при захворюваннях нирок)

Клінічні прояви надмірного вмісту стронцію:

• Стронцієвий рахіт та інші захворювання кісткової тканини через вимивання кальцію
• Фіброз легень
• Лейкемія (рак білих кров’яних клітин)
• Порушення функцій кісткового мозку
• Ниркова недостатність
• Затримка росту у дітей

Дефіцит стронцію може проявлятися:

• Підвищеною крихкістю кісток (особливо у людей похилого віку)
• Карієсом, крихкістю зубів, руйнуванням емалі

Лікарі яких спеціальностей призначають цей тест найбільш часто

Дослідження на вміст стронцію найчастіше призначають лікарі таких спеціальностей:

• Токсикологи (при підозрі на отруєння стронцієм)
• Професійні патологи (для моніторингу працівників із ризиком контакту зі стронцієм)
• Ортопеди та травматологи (при захворюваннях кісткової тканини)
• Нефрологи (при порушеннях виведення стронцію)
• Педіатри (при порушеннях росту у дітей)
• Ревматологи (при кісткових патологіях)
• Онкологи (при підозрі на вплив радіоактивних ізотопів стронцію)