ЦЕЛІАКІЯ

Загальна інформація про захворювання

Целіакія – це захворювання, пов’язане з непереносимістю білка глютена, що порушує функціонування слизової оболонки тонкої кишки. В основному глютен міститься у продуктах, до складу яких входять ячмінь, пшениця та овес.

У людей з цим захворюванням глютен, поступаючи в організм, запускає патологічну імунну реакцію. Відбувається вироблення антитіл (захисних білків) проти своїх тканин, переважно проти слизової оболонки тонкої кишки. Це веде до її витончення та порушення засвоєння поживних речовин.

Виникає непереносимість однієї з фракцій білка, саме гліадинової. Причиною вважається дефект імунної системи, за допомогою якого виникає патологічна реакція на глютен. Вона полягає у створенні антитіл (захисних білків) проти клітин слизової оболонки, де у нормі має здійснюватися всмоктування глютена. Також певну роль розвитку захворювання грають генетичні чинники. Дефект генів, розташованих на 6 хромосомі, може сприяти патологічній імунній реакції на глютен.

Зазвичай на тонкій слизовій кишці є безліч ворсинок, які покривають всю її поверхню. Завдяки їм відбувається всмоктування поживних речовин, вітамінів та мінералів. При целіакії імунною системою виробляються антитіла, що ушкоджують ворсинки. Слизова оболонка стає більш гладкою, що веде до порушення процесів всмоктування. Поживні речовини виходять із організму з каловими масами, не встигаючи всмоктатися в кров, розвивається синдром мальабсорбції (порушення всмоктування).

Через недостатнє надходження поживних речовин виникає гіповітаміноз, остеопороз (за рахунок зниження кальцію), анемія (через брак заліза), також можливі судоми в ногах через електролітні порушення.

У зв’язку з порушенням функціонування слизової оболонки іноді з’являється і непереносимість лактози – білка, що міститься в молоці.

В даний час целіакія є досить поширеним захворюванням. Складнощі у діагностиці пов’язані з частою відсутністю симптомів з боку шлунково-кишкового тракту. Захворювання може проявлятися змінами в ротовій порожнині (виразками), червоними висипаннями, що сверблять на шкірі, затримкою росту і розвитку.

При целіакії виникають біль у животі, діарея, втрата маси тіла. Також, враховуючи погане всмоктування поживних речовин, можуть розвинутися порушення мінерального обміну, гіповітаміноз та анемія.

Через порушення всмоктування заліза целіакія є досить частою причиною анемій. У таких хворих найчастіше виникає онкологія шлунково-кишкового тракту, можливі ураження нервової системи.

В даний час специфічного лікування даного захворювання немає, проте при своєчасній правильно підібраній дієті всі висипання на слизовій оболонці та клінічні симптоми можуть пройти.

Синоніми українською

Хвороба Гі – Гертера – Гейбнера, глютенова ентеропатія, глютенентеропатія, кишковий інфантилізм, спру європейська, спру нетропічна, целіакія дорослих, стеаторея ідіопатична.

Синоніми англійською

Seliac disease, Celiac SprueNontropical Sprue, Gluten Enteropathy.

Симптоми

Целіакія немає специфічних симптомів, найпоширеніші з них:

• періодична діарея, зазвичай пов’язана з вживанням напередодні продуктів, що містять глютен,
• болю в животі,
• здуття живота та/або нудота.
• Проте симптомів із боку шлунково-кишкового тракту може не бути.

Можливі загальні симптоми, що вказують на порушення всмоктування:

• дратівливість або депресія,
• болі в суглобах та м’язах,
• втрата ваги,
• порушення росту зубів та/або часте виникнення карієсу,
• ламкість кісток як ознака остеопорозу,
• судоми в литкових м’язах та стопах.

При целіакії нерідко розвивається анемія (зниження кількості гемоглобіну в еритроцитах), про яку свідчать загальна слабкість, втома, головний біль, блідість шкіри.

Ряд симптомів говорить про системний характер захворювання:

• червоні, сверблячі висипання на шкірі (герпетиформний дерматит),
• виразки у роті.

Групи ризику

Найчастіше захворювання розвивається в осіб:

• родичі яких страждали на целіакію,
• з цукровим діабетом 1-го типу,
• із синдромом Дауна,
• з аутоімунним тиреоїдитом,
• з мікроскопічним колітом.

Діагностика

В основі діагностики лежать імунологічні тести, при яких визначається кількість специфічних для ціліакії антитіл (захисних білків, що виробляються імунною системою).

Антитіла до тканинної трансглютамінази – ферменту, що бере участь в обміні гліадину. Кількість антитіл може змінюватись залежно від дотримання дієти.

Антитіла до гліадину – чужорідного білка, на який і виникає імунологічна реакція.

Антитіла до ендомізії та ретикуліну – білків сполучної тканини, до яких також виробляються антитіла при целіакії.

Крім того, можуть бути виконані:

• загальний аналіз крові (зниження гемоглобіну та еритроцитів говорить про ймовірний розвиток анемії);
• тест на загальний білок (він знижується через порушення всмоктування);
• тест на альбумін (це основна частина загального білка, тому його кількість також може бути знижена);
• аналіз на електроліти – натрій, калій, хлор (їхній дисбаланс ймовірний за рахунок порушення всмоктування та періодичної діареї у деяких хворих);
• вимірювання рівня кальцію (його зниження говоритиме про розвиток остеопорозу);
• тест на залізо (його вміст також може бути нижчим за норму, що буде ознакою анемії);
• аналіз на лужну фосфатазу (у разі розвитку остеопорозу її концентрація може збільшуватися);
• копрограма (вона допомагає виявити порушення всмоктування – при мальабсорбції у калі збільшується кількість жирів, білкових залишків, вуглеводів, з’являється домішка неперетравленої їжі).

Проводяться і ендоскопічні дослідження, такі як ФГДС (фіброгастродуоденоскопія), взяття біопсії (ділянки слизової оболонки кишки). Остання потрібна для оцінки змін на слизовій оболонці під мікроскопом.

Лікування

Специфічного лікування целіакії не розроблено. Симптоми захворювання усувають знеболюючими засобами, препаратами, що покращують перетравлення їжі та нормалізують випорожнення.

Основним правилом для таких хворих є дотримання суворої дієти без глютену: необхідно виключити всі продукти, що містять овес, пшеницю і ячмінь.