Науковий відділ лабораторії DIAGEN розробив для захисників України новий комплексний пакет аналізів «Військовий».
З 1 липня лабораторія DIAGEN запроваджує спеціальний пакет аналізів «Військовий» (скринінгові дослідження, код 60107) для учасників бойових дій. Комплексне дослідження буде безкоштовним, оплата стягується виключно за забір крові в медичних центрах DIAGEN. Послуга буде надаватися до кінця воєнного стану в Україні.
UPD. Право на безкоштовне отримання зазначеної послуги мають особи, які нададуть будь-який з цих документів:
- військовий контракт;
- військовий квиток з відміткою або довідка про зарахування до військової частини;
- посвідчення учасника бойових дій.
Війна та участь у бойових діях, так само як і тривале перебування у сховищах на окупованих територіях, викликають колосальний стрес для будь-якої людини та її організму. Під час військових дій організм військовослужбовця перебуватиме у стані хронічного стресу, а також зазнає негативної дії різних факторів зовнішнього середовища. На цьому тлі організм використовує свій максимальний ресурс для підтримки своєї життєдіяльності.
Основні фактори стресу — це страх із гормональними сплесками, як наслідок, порушення гормонального фону, режиму сну та відпочинку, фізичні та емоційні навантаження. Все це супроводжують нерегулярність або неповноцінність харчування, переохолодження та/або перегрів та, в більшості випадків, вкрай низькі санітарні умови, велика кількість інших токсичних факторів, що впливають на організм. За численними науковими даними стан хронічного стресу суттєво знижує імунний статус людини.
Після того, як людина потрапляє в інше (мирне) середовище, основний стрес регулюючий фактор йде (гормони намагаються увійти в норму) і виникають загострення різних, як хронічних, так і новонароджених захворювань або порушень здоров’я. Простіше кажучи, організм людини «розсипається».
Тому людям, що вийшли із зони бойових дій, необхідний хоча б мінімальний контроль стану організму для його первинної оцінки, і це можна здійснити за допомогою лабораторної діагностики, яка дасть відповіді на низку питань. З цією метою спеціально для осіб, що мають статус учасника бойових дій лабораторія DIAGEN пропонує скринінговий пакет аналізів «Військовий» — безкоштовно. Для осіб без статусу учасника бойових дій пакет «Військовий» може замінити послуга 30767. Біохімічний скринінг.
Комплекс скринінгові дослідження для військових складається з базових тестів, спрямованих на раннє виявлення (скринінг) порушень функцій основних систем організму, а також виявлення захворювань на ранніх стадіях розвитку. Сплачується лише забір необхідних біоматеріалів в медичних центрах лабораторії ДІАГЕН. Для аналізу здається кров із вени та проба ранкової сечі.
Ознайомтеся із Правилами підготовки до проведення досліджень.
Склад пакету «Військовий», скринінгові дослідження
Код | Назва аналізу | Термін виконання | Матеріал для дослідження | Примітки |
30729 | Загальний розгорнутий аналіз венозної крові з ШОЕ та лейкоцитарною формулою крові | 2 робочі дні | кров ЕДТА | 0,0 грн.* для осіб, що мають статус учасника бойових дій |
30613 | Глюкоза крові | фторид натрію | ||
30509 | Загальний аналіз сечі | сеча | ||
30628 | Ниркові проби (креатинін, сечовина, сечова кислота) | сироватка | ||
30610 | Печінкові проби (білірубін загальний, прямий, непрямий, АЛТ (АлАТ), АСТ (АсАТ), ГГТ, ЛФ, коефіцієнт Де Рітіса) | сироватка |
* – Окремо сплачується тільки забір біоматеріалу (венозна кров).
Загальний розгорнутий аналіз венозної крові з ШОЕ та лейкоцитарною формулою крові
Клінічний (загальний) аналіз крові (ЗАК) — це розгорнуте дослідження якісного та кількісного складу крові, в ході якого дається характеристика еритроцитів та їх специфічних показників (MCV, MCH, MCHC, RDW), лейкоцитів та їх різновидів у відсотковому співвідношенні (лейкоцитарна формула) та тромбоцитів, а також визначається швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ). Використовується для діагностики та контролю лікування багатьох захворювань.
Визначення показників клінічного аналізу крові дозволяє діагностувати такі стани, як анемія/поліцитемія, тромбоцитопенія/тромбоцитоз і лейкопенія/лейкоцитоз, які можуть бути симптомами будь-якого захворювання, так і виступати в якості самостійних патологій.
Клінічний аналіз крові: загальний аналіз, лейкоцитарна формула, ШОЕ — це скринінговий метод, за допомогою якого можна запідозрити чи виключити багато захворювань. Цей аналіз, однак, не завжди дозволяє встановити причину змін, при виявленні яких зазвичай потрібні додаткові лабораторні, у тому числі патоморфологічні та гістохімічні дослідження. Найбільш точна інформація може бути отримана за динамічного спостереження змін показників крові.
Глюкоза крові
Глюкоза — це простий цукор, основний вуглеводень крові та головне джерело енергії для всіх клітин.
Концентрація глюкози в крові (аналіз цукру в крові, аналіз глюкози в крові натщесерце) — один із головних критеріїв оцінки стану здоров’я людини. Зміна балансу цукру крові в той чи інший бік (гіпер- або гіпоглікемія) негативно позначається як на загальному самопочутті, так і на функціональності всіх внутрішніх органів і систем.
Підтримка норми глюкози в крові має дуже важливе значення. Коли механізм зворотного зв’язку “глюкоза-інсулін” працює справно, вміст глюкози у крові залишається досить стабільним. Якщо цей баланс порушується і рівень цукру в крові зростає, то організм прагне відновити його, по-перше, виробленням більшої кількості інсуліну, а по-друге, виведенням глюкози з сечею.
Крайні форми гіпер- та гіпоглікемії (надлишку та нестачі глюкози) можуть загрожувати життю хворого, викликаючи порушення роботи органів, пошкодження мозку та кому. Хронічно підвищений вміст глюкози в крові може призвести до пошкодження нирок, очей, серця, кровоносних судин та нервової системи. Хронічна гіпоглікемія небезпечна ураженням мозку та нервової системи.
Коли цей аналіз призначається?
- При профілактичному обстеженні пацієнтів без підозри на діабет, оскільки діабет – це захворювання, яке починається з незначних симптомів. Особливо важливо стежити за рівнем глюкози в крові пацієнтам із генетичною схильністю до діабету, з підвищеною масою тіла та тим, хто старше 45 років.
- При діагностиці діабету у пацієнтів із симптомами гіпер- або гіпоглікемії. Симптоми гіперглікемії або підвищеного цукру: підвищена спрага, посилене сечовипускання, стомлюваність, неясність зору, підвищена сприйнятливість до інфекцій. Симптоми гіпоглікемії або зниженого цукру: пітливість, підвищений апетит, неспокій, помутніння свідомості, неясність зору.
- У разі втрати свідомості або сильної слабкості для з’ясування, чи не викликані вони низьким рівнем цукру в крові.
- Якщо у пацієнта зафіксовано переддіабетичний стан (при якому вміст плазмової глюкози вищий за норму, але нижчий, ніж у хворих на діабет), аналіз проводиться через регулярні інтервали.
- Особам, у яких діагностовано цукровий діабет, тест на глюкозу в крові призначають спільно з аналізом на глікований гемоглобін (А1с), щоб простежити зміну вмісту глюкози у крові за тривалий проміжок часу.
- У деяких випадках аналіз на глюкозу в плазмі може проводитися спільно з аналізом на інсулін та С-пептид для моніторингу вироблення інсуліну.
Інші причини підвищеного рівня глюкози:
- акромегалія,
- сильний стрес (реакція на травму, серцевий напад, інсульт);
- хронічна ниркова недостатність,
- синдром гіперкортицизму (Іценко–Кушінга),
- надмірне споживання високовуглеводної їжі,
- гіпертиреоз,
- рак підшлункової залози,
- панкреатит.
Причини зниженого рівня глюкози у крові:
- недостатність надниркових залоз,
- зловживання алкоголем,
- хвороби печінки,
- гіпопітуїтаризм,
- гіпотиреоз,
- передозування інсуліну,
- інсуліноми,
- голодування.
Загальний аналіз сечі
Загальний аналіз сечі (клінічний аналіз сечі, ОАМ) — це сукупність різних діагностичних тестів, спрямованих на визначення загальних властивостей сечі, а також фізико-хімічного та мікроскопічного дослідження. При цьому визначаються такі показники, як колір, запах, прозорість, реакція (рН), щільність, вміст сечі білка, глюкози, кетонових тіл, білірубіну та продуктів його метаболізму. В осаді сечі визначається наявність клітинних елементів, а також солей та циліндрів.
Сеча — кінцевий продукт роботи нирок, який є одним із основних компонентів обміну речовин та відображає стан крові та метаболізму. Вона містить воду, продукти метаболізму, електроліти, мікроелементи, гормони, злущені клітини канальців та слизової оболонки сечовивідних шляхів, лейкоцити, солі, слиз. Сукупність фізичних і хімічних параметрів сечі, і навіть аналіз вмісту у ній різних продуктів метаболізму дає можливість оцінити як функцію нирок і сечовивідних шляхів, а й стан деяких обмінних процесів, і навіть виявити порушення у роботі внутрішніх органів. Цю інформацію допомагає отримати розшифрування загального аналізу сечі.
Мікроскопія осаду сечі дозволяє запідозрити травму або інфаркт нирки, сечокам’яну хворобу, деякі новоутворення, амілоїдоз нирок (системне захворювання, у якому в нирках відкладається специфічний нерозчинний білок, через що порушується функціонування органу).
Крім діагностики захворювань нирок та сечовивідних шляхів, за результатами загального аналізу сечі з мікроскопією осаду можна отримати відомості про загальний стан здоров’я.
Сеча утворюється внаслідок ультрафільтрації плазми крові через клубочки нирок. При розвитку різних захворювань у кров надходять патологічні продукти обміну речовин, що виводяться з організму, зокрема через нирки.
Мікроскопія осаду сечі — це якісне та кількісне визначення у сечі низки нерозчинних сполук (органічних та неорганічних). Доступні для вивчення показники дозволяють отримати додаткову інформацію щодо обміну речовин, а також інфекційних та запальних процесів.
Необхідно пам’ятати, що результати загального аналізу сечі може правильно інтерпретувати, оцінити їх відповідність нормам тільки лікар з урахуванням клінічних та лабораторних даних, даних об’єктивного огляду та висновків інструментальних досліджень.
Навіщо використовується дослідження?
- Для комплексного обстеження організму.
- Для діагностики та диференціальної діагностики захворювань нирок та сечовивідних шляхів.
- Для того, щоб оцінити ефективність лікування захворювань органів сечовиділення.
- Для діагностики захворювань обміну речовин, порушень водно-електролітного балансу.
- Для діагностики захворювань шлунково-кишкового тракту.
- Для діагностики інфекційних та запальних захворювань.
- Для оцінки та моніторингу клінічного стану пацієнта в період хірургічного та/або терапевтичного лікування.
Коли призначається дослідження?
- При комплексному обстеженні та моніторингу пацієнтів різного профілю.
- Під час профілактичного обстеження.
- При симптомах захворювання сечовидільної системи (зміна кольору та запаху сечі, часте або рідкісне сечовипускання, збільшення або зменшення добового об’єму сечі, біль у нижній частині живота, біль у ділянці нирок, підвищення температури, набряки).
- Під час та після курсу лікування патології нирок та сечовивідних шляхів.
- На фоні прийому нефротоксичних лікарських засобів.
Референсні значення (показники норми) | |
Колір | від солом’яно-жовтого до жовтого |
Прозорість | прозора |
Білок | не виявлено або менше 0,1 г/л |
Глюкоза | не виявлено |
Білірубін | не виявлено |
Уробіліноген | не виявлено або сліди |
Кетонові тіла | не виявлено |
Нітрити | не виявлено |
Реакція на кров (гемоглобін) | не виявлено |
Питома вага | 1,003–1,030 |
Реакція | 5,0–7,5 |
Лейкоцитарна естераза | * не виявлено або сліди |
Ниркові проби (креатинін, сечовина, сечова кислота)
Комплексне лабораторне дослідження крові та сечі, яке дозволяє оцінити екскреторні та фільтраційні здібності нирок та діагностувати порушення їх функції.
Функції нирок регулюються гормонами гіпоталамо-гіпофізарної системи та надниркових залоз, тому зміни рівня антидіуретичного гормону, альдостерону, кортизолу сильно позначаються на вмісті електролітів та рідини в крові, їх здатності до реабсорбції та фільтрації. Крім того, під впливом паратгормону та вітаміну D нирки беруть участь у регуляції обміну фосфору та кальцію.
При патології нирок порушується виділення токсинів та рідини з організму, змінюється баланс осмотично активних речовин у крові.
Існує понад 100 захворювань та патологічних станів, які можуть спричинити прогресивне порушення функції нирок. Найбільш поширеними є цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, інфекції, аутоімунна патологія (системний червоний вовчак, васкуліти), новоутворення, аномалії розвитку сечовивідного тракту, патології мінерального обміну.
Порушення ниркових функцій зазвичай виникають непомітно. Захворювання нирок можна запідозрити при появі одутлості і набряклості навколо очей, в області щиколоток і гомілок, грудної клітки та живота, при змінах кольору, прозорості та кількості сечі, при почастішанні сечовипускання, особливо вночі, при болях у попереку, в області проекції нирок. Прогресування патології нирок нерідко супроводжується шкірним свербінням, втратою апетиту, нудотою, блюванням, набряклістю та онімінням рук і ніг, швидкою стомлюваністю, зниженням уваги, потемнінням шкіри, судомами. Проте набагато раніше за перші клінічні симптоми з’являються зміни лабораторних показників.
Навіщо використовується дослідження?
- Для оцінки функціонального стану нирок.
- Для оцінки пошкодження нирок при деяких системних захворюваннях (наприклад, цукровому діабеті, гіпертонічній хворобі, системному червоному вовчаку, амілоїдозі, васкуліті, мієломній хворобі) та травмах.
- Для диференціальної діагностики захворювань сечовивідних шляхів.
- Для моніторингу пацієнтів із хронічними захворюваннями нирок, нирковою недостатністю.
- Для обстеження пацієнтів, які перебувають на діалізі.
- Для профілактичного обстеження перед призначенням препаратів із можливою нефротоксичною дією.
- Для нагляду за лікуванням патології нирок.
Коли призначається дослідження?
- При симптомах патології нирок (зміна кольору, запаху, прозорості та кількості сечі, частоти сечовиділення, болі в ділянці нирок, набряки на обличчі та інших частинах тіла, підвищений артеріальний тиск).
- За сумнівних результатів загального аналізу сечі або відхилень окремих біохімічних показників.
- При патології нирок за даними інструментальних методів діагностики (УЗД, КТ).
- При системних захворюваннях із високим ризиком пошкодження функції нирок.
- Під час профілактичних обстежень.
- Перед призначенням препаратів, що впливають на функцію нирок, та під час їх прийому.
- Під час спостереження за лікуванням захворювань нирок.
Печінкові проби (білірубін загальний, прямий, непрямий, АЛТ, АСТ, ГГТ, ЛФ, коефіцієнт Де Рітіса)
Основні показники цих печінкових проб:
- Білірубін крові (прямий, непрямий та загальний),
- Аспартатамінотрансфераза (АСТ / АсАТ),
- Аланінамінотрансфераза (АЛТ / АлАТ),
- коефіцієнт Де Рітіса,
- Гамма-глютамілтранспептидаза (ГГТ),
- Лужна фосфатаза (Alkaline phosphatase, ALP)
Підступність хвороб печінки в тому, що біль та інші симптоми та ознаки при них з’являються на пізніх стадіях захворювання, коли виникають незворотні зміни. Печінкові проби є інформативним та бюджетним способом контролю за станом печінки як у здорових, так і у хворих. Медики рекомендують робити печінкові проби щороку, а у разі хронічних захворювань печінки або зловживання алкоголем двічі на рік. Звертаємо увагу, що найбільшу діагностичну цінність у ранній діагностиці захворювань печінки печінкові проби набувають при регулярних обстеженнях та лікарському контролі за динамікою лабораторних показників та клінічних даних.
Білірубін
Білірубін — це жовчний пігмент, компонент жовчі. Утворюється при розщепленні гемоглобіну. У крові білірубін міститься у двох фракціях: вільної та пов’язаної. Підвищення непрямого білірубіну відбувається при надмірному руйнуванні еритроцитів (гемолітична жовтяниця). При гепатитах підвищується рівень прямого та непрямого білірубіну. При закупорці жовчних проток зростає прямий білірубін крові.
Аланінамінотрансфераза (АЛТ / АлАТ) і аспартатамінотрансфераза (АСТ / АсАТ) — відносяться до групи трансаміназ — ферментів, що містяться в печінці, серці, м’язах та деяких інших органах. Обидва ферменти беруть активну участь у білковому, вуглеводному та енергетичному обміні, тобто. необхідні підтримки основних функцій організму.
У нормі трансамінази перебувають у клітинах органів, мало потрапляючи у кровотік. Але у разі загибелі клітин вони виявляються в кров’яному руслі, і їх концентрація в організмі зростає. Тому ці речовини називають маркерами ушкоджень.
За кількістю цих речовин можна судити про ступінь патологічного процесу. Чим важче протікає захворювання, тим вище рівень трансаміназ. Наприклад, при інфаркті міокарда або тяжкому гепатиті показники цих речовин можуть збільшуватися в 20-40 разів і більше.
Рівень АЛТ збільшується при пошкодженні печінки. Внаслідок руйнування печінкових клітин цей фермент потрапляє в кров у надмірній кількості. Рівень АЛТ також підвищується при інфаркті міокарда.
Підвищення АЛТ, що перевищує підвищення АСТ, характерне пошкодження печінки; якщо ж показник АСТ підвищується більше, ніж підвищується АЛТ, це, як правило, свідчить про проблеми клітин міокарда (серцевого м’яза).
АСТ використовується в медичній практиці для лабораторної діагностики ушкоджень міокарда (серцевого м’яза) та печінки. Підвищення АСТ, що перевищує підвищення АЛТ, притаманно пошкодження серцевого м’яза; якщо показник АЛТ вище, ніж АСТ, це, зазвичай, свідчить про руйнації клітин печінки.
Коефіцієнт де Рітіса
АСТ / АЛТ (АсАТ / АлАТ) — співвідношення активності АСТ і АЛТ. Значення у нормі становить 0,91-1,75. При гепатитах коефіцієнт де Рітіса знижується до 0,6, а при інфаркті міокарда збільшується вище 1,75.
Гамма-глютамілтранспептидаза (ГГТ) — фермент (білок) печінки та підшлункової залози, активність якого в крові підвищується при захворюваннях печінки та зловживанні алкоголем.
Тест на ГГТ — найчутливіший аналіз щодо застою жовчі — холестазу. Активність ГГТ при перешкоді відтоку жовчі, наприклад, при каменях у жовчних протоках, підвищується раніше, ніж активність лужної фосфатази. Однак підвищення це неспецифічно, так як воно відбувається при більшості гострих захворювань печінки і жовчних ходів, наприклад, при гострому вірусному гепатиті або раку.
На відміну від інших печінкових ферментів, виробництво ГГТ «запускається» алкоголем, тому в осіб, які зловживають ним, її активність може бути підвищена навіть за відсутності захворювання печінки. Крім того, вироблення ГГТ стимулюється деякими ліками, включаючи фенобарбітал і парацетамол, тому на фоні їх прийому очікується підвищення ГГТ без пошкодження печінки.
ГГТ також міститься у нирках, селезінці, підшлунковій залозі, головному мозку, простаті, та збільшення її активності неспецифічно лише для порушень печінки.
ЛФ — лужна фосфатаза
Лужна фосфатаза — група ферментів, що містяться практично у всіх тканинах організму, з переважною локалізацією у печінці, кістках та плаценті. Фосфатази у клітинах беруть участь у реакціях відщеплення залишку фосфорної кислоти від її органічних сполук. Активність загальної лужної фосфатази підвищується за цілого ряду захворювань, що супроводжуються пошкодженням тканини печінки, кісток, нирок та інших органів.
Зазвичай цей тест призначають виявлення захворювань печінки чи кісток. Крім того, лужна фосфатаза підвищується при хворобах, що торкаються жовчних ходів, тому такий аналіз допомагає підтвердити закупорку жовчовивідних шляхів при каменях у жовчних протоках або пухлинах підшлункової залози.
Тест на лужну фосфатазу, а також гамма-глутамілтрансферазу проводиться для того, щоб діагностувати захворювання, що уражують жовчовивідні шляхи: первинний біліарний цироз та первинний склерозуючий холангіт. Норма лужної фосфатази 20-140 МО/л. ЛФ підвищується при обструкції жовчної протоки.
Референсні значення (показники норми) | |
Білірубін загальний | 8,0-20,5 мкмоль/л |
Білірубін прямий | 0-5,2 мкмоль/л |
Білірубін загальний | до 20 мкмоль/л |
АСТ (АсАТ) | 5-40 Од/л |
АЛТ (АлАТ) | 5-40 Од/л |
ГГТ (чоловіки) | 10-71 Од/л |
ГГТ (жінки) | 6-42 Од/л |
ЛФ (чоловіки) | 40-130 Од/л |
ЛФ (жінки) | 35-105 Од/л |