Антинуклеарні антитіла / ANA

Тест на антинуклеарні антитіла (ANA) – це аналіз крові, який дозволяє виявити специфічні білки в крові пацієнта. Антинуклеарні антитіла – це група антитіл, які виробляються імунною системою організму людини до речовин ядра клітини (тому мають назву антинуклеарні, або антиядерні).

Тест може виконуватися різними методами:

• Імунофлуоресцентний тест (IFT) з Hep2-клітинами – дозволяє визначити тип світіння та провести якісне визначення
• Імуноферментний аналіз (ІФА) – використовується для кількісного визначення антитіл
• Автоматизований імунофлюороферментний метод ELIA Phadia – дозволяє виявити сироваткові антинуклеарні антитіла IgG

Комплексний ANA-скринінг може виявляти антитіла до різних ядерних антигенів, включаючи:

• U1-RNP, SS-A/Ro, SS-B/La
• Centromere B, Scl-70, Jo-1
• Fibrillarin, RNA Pol III, Rib-P
• PMScl, PCNA, Mi-2, Sm, dsDNA

Клінічне значення тесту

Антинуклеарні антитіла є маркером неспецифічної аутоімунної реактивності. Їх виявлення має важливе значення для діагностики системних аутоімунних захворювань.

ANA найбільш характерні для пацієнтів з системним червоним вовчаком (СЧВ). Вони виявляються у 98% хворих на СЧВ, що дозволяє вважати це дослідження основним тестом для діагностики цього захворювання[5]. Висока чутливість ANA щодо СЧВ означає, що повторні негативні результати роблять діагноз “СЧВ” сумнівним.

Крім того, тест використовують для діагностики:

• Змішаного захворювання сполучної тканини (ЗЗСТ)
• Синдрому Шегрена
• Автоімунного гепатиту
• Первинного біліарного цирозу
• Полінейропатії
• Системної склеродермії
• Ревматоїдного артриту

Показання для призначення тесту

Аналіз на антинуклеарні антитіла призначають при наявності симптомів, характерних для аутоімунних захворювань:

• Підвищена температура тіла, особливо тривала лихоманка неясного генезу
• Шкірні ураження, висип на обличчі, схожий на “метелик”
• Підвищена стомлюваність, хронічна втома
• Біль у суглобах, скутість та набряк суглобів
• М’язовий біль
• Головний біль
• Жовтяниця, свербіння шкіри
• Випадіння волосся
• Проблеми з фертильністю (у жінок)
• Проблеми з диханням без явної причини
• Зміни в аналізах крові (зниження тромбоцитів, анемія)

Інтерпретація результату

Негативний результат означає, що в крові не було виявлено антинуклеарних антитіл, і у пацієнта менше шансів мати аутоімунне захворювання. Однак негативний результат дослідження ANA не виключає повністю наявності аутоімунного захворювання.

Позитивний результат показує, що у крові було виявлено ANA. Для встановлення конкретного діагнозу лікар зазвичай призначає додаткові тести, які допоможуть точно виявити хворобу.

Збільшений показник може бути ознакою:

• Аутоімунного захворювання
• Вірусної інфекції, при якій антигени до вірусу тимчасово присутні у крові
• Онкологічного захворювання

Важливо зазначити, що наявність антинуклеарних антитіл у крові не завжди означає наявність захворювання. Деякі здорові люди мають антинуклеарні антитіла в крові, і їх рівень має тенденцію зростати з віком. До третини здорових дорослих людей віком від 65 років можуть мати ANA антитіла у крові. Крім того, деякі ліки можуть спричинити появу антинуклеарних антитіл.

Лікарі яких спеціальностей призначають цей тест найбільш часто

Тест на антинуклеарні антитіла найчастіше призначають:

• Ревматологи – при підозрі на системні захворювання сполучної тканини
• Імунологи – для оцінки стану імунної системи та діагностики аутоімунних процесів
• Гастроентерологи – при підозрі на аутоімунний гепатит або первинний біліарний цироз
• Дерматологи – при наявності шкірних проявів, характерних для аутоімунних захворювань
• Неврологи – при підозрі на аутоімунні неврологічні захворювання
• Терапевти та сімейні лікарі – як скринінговий тест при наявності симптомів, що можуть вказувати на аутоімунне захворювання
• Гінекологи – при проблемах з фертильністю, які можуть бути пов’язані з аутоімунними процесами

Для комплексної діагностики доцільно проводити аналізи на визначення рівня ревматоїдного фактора, С-реактивного білка, доповнювати визначенням конкретних антитіл до антигенів залежно від клінічної картини.