Антитіла до дволанцюгової ДНК ds-DNA, сумарні

Тест на антитіла до дволанцюгової ДНК (ds-DNA) визначає наявність специфічних білків імунної системи, які атакують власну ДНК, помилково сприймаючи її за чужорідний агент. Основним компонентом тесту є антитіла класу IgG, які є антинуклеарними антитілами, тобто спрямовані проти структур ядра клітини. Визначення цих антитіл проводиться за допомогою методів імуноферментного аналізу (ELISA) або непрямої імунофлуоресценції (IFT), що дозволяє кількісно оцінити їх рівень у крові.

Клінічне значення теста

Антитіла до дволанцюгової ДНК є високоспецифічним маркером системного червоного вовчака (СЧВ) і використовуються для діагностики цього аутоімунного захворювання. Їх наявність також може свідчити про активність запального процесу та ступінь ураження органів, зокрема нирок (вовчаковий нефрит). Рівень антитіл корелює з активністю захворювання, що робить тест корисним для моніторингу перебігу хвороби та ефективності терапії. У рідкісних випадках антитіла можуть бути виявлені при інших аутоімунних захворюваннях або лікарсько-індукованому вовчаку.

Показання для призначення теста

• Діагностика системного червоного вовчака.
• Моніторинг активності СЧВ, зокрема при вовчаковому нефриті.
• Оцінка ефективності лікування аутоімунних захворювань.
• Диференційна діагностика інших захворювань сполучної тканини.

Лікарі яких спеціальностей призначають цей тест найбільш часто

• Ревматологи – для діагностики та моніторингу системного червоного вовчака.
• Нефрологи – при підозрі на вовчаковий нефрит або інші аутоімунні ураження нирок.
• Імунологи – для оцінки стану імунної системи та діагностики аутоімунних захворювань.
• Терапевти – для первинної діагностики при підозрі на аутоімунні захворювання.

Цей тест є важливим інструментом у діагностиці та лікуванні аутоімунних патологій, особливо системного червоного вовчака, завдяки його високій специфічності та прогностичному значенню.